Запишіть речення, визначте відокремлені члени і їх місце відповідно до означуваного слова. Подумайте, що впливає на відокремлення, і зробіть висновок.
Сніг закружляв, лапатий і сріблястий. Заспокоєний, я усміхнувся світу. Вітаю силу, створену землею. Там летять із гір потоки, обганяючи вітри. Ріка, всупереч нашим сподіванням, виявилася неглибокою. Тут, серед степової тиші, казка сама в слова.

современный мир (под которым я здесь подразумеваю, конечно, только общество, но не природу) - продукт длительного предшествующего развития. поэтому его нельзя понять, не обратившись к человечества. но обращение к сможет только в том случае, если руководствоваться правильным общим подходом к ней. я - унитарно-стадиального взгляда на всемирную , согласно которому она представляет собой единый процесс поступательного развития, в ходе которого сменяют друга стадии, имеющие мировое значение. из всех существовавших и существующих ныне унитарно-стадиальных концепций наиболее соответствует реальности теория общественно- формаций, входящая в качестве необходимого момента в марксистское материалистическое понимание ( материализм). в ней основные типы общества, представляющие собой одновременно и стадии его всемирного развития, выделены по признаку социально- структуры, что и дало основание называть их общественно- формациями.

     Життя - це безцінний дар, яким людина повинна донрожити навіть тоді, коли в ньому більше смутку, ніж радощів. Варто жити, щоб на землі залишити після себе слід глибокий, помітний. Так, життя Т. Шевченка, М. Коцюбинського, Лесі Українки, В. Стуса було несправедливо коротке. Але, можливо, наперекір цьому всім здійсненним у своєму житті вони настільки зуміли збільшити його цінність, що стали безсмертними, адже дні свідомого життя переплавлені в золоті рядки їхніх невмирущих творів. 
      Вибір сенсу життя, на мою думку, залежить від умов конкретного суспільства, задатків, нахилів та здібностей конкретної людини. І те, що одній людині здається безглуздим і марним, для іншої є безцінним.
      Псевдопатріоти не цінують життя, бо вони - диванна картопля. Це ті, хто вміє прекрасно говорити, замилювати очі, і нічого не робити задля блага свого краю. Тільки те й роблять, що переховуються від війни. Такі люди не бачать душею Україну і все, що вона добула.
       Незалежно від того, чи це військовий, чи лікар, чи учитель, на кожній людині лежить відповідальність за чиєсь життя. І якщо хтось халатно буде ставитися до своєї справи, не цінуючи життя інших, гріш ціна такій особі. Лише той гідний життя, хто не говорить про любов до Батьківщини, а працює і живе задля ї процвітання, примножуючи набуте.