1. Підмет - пісня, присудок - співається. Під. - Вона, присудок - складається.
2. Підмет - пісня, присудок - є, підмет - ніхто, присудок - не захмарить.
3. Підмет - Ми , присудок - не забудемо, підм. мати, присудок- навчала.
4. Присудок- стане, підмет - пісня , присудок - загляне.
5. Підмет - лихо, присудок - сниться. підмет - ми, присудок. - заспіваймо.
Сполучники:
1. та - з'єднує дві граматичні основи.
2. Доки - спол. підрядності.
3. Що - В ролі займенника. (що - яка-пісня )
4. Як - сполучник підрядності.
5. А сполучник сурядності.
Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?
Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.
Объяснение:
