І. Ніч колихала так ласкаво, про/те не спалося ніяк. (М. Рильський.) В криницю старості не заглядай, про/те, яким ти будеш, не гадай. (Д. Павичко.) Дівча стояло і співало про/те, що радості замало. (А. Малишко.) За/те кругом цвітуть, як льон, калюжки переливні. (М. Рильський.) Люблю вас, люди, мислячі істоти, за клопоти великі і малі, за/те, що ви скоряєте висоти, серцями прикипівши до землі. (П. Перебийніс.) Біда помучить, за/те мудрості научить. Не за/те кобилу б’ють, що сіра, а за/те, що воза побила. (Нар. творч вулице, тобі за/те, що ти в життя моє вростала смугою для злету, за/те, що ти була і є. (П. Перебийніс.) При боці шабля, в тороках бандура, немолодий… За/те яка статура! (В. Раєвський.) Козаки голили бороди, про/те завжди носили вуса. (З підр.) І певно, забути давно уже треба про/те, що хотілось багато сказати. (В. Раєвський.) З вітрами шепчуться тополі про/те, що в радісній далі зерно нап’ється сонця в полі і соків щедрої землі. (В. Сосюра.)

Привіт, Тетянко!

Було дуже приємно отримати твого листа! Вітаю тебе з обранням старостою класу. Я вірила, що оберуть саме тебе, бо ти дуже відповідальна та кмітлива.

Почну з головного – я навчилася кататися на велосипеді! Ти ж пам'ятаєш, як мені цього хотілося. Свого в мене не було, а друзі, якщо і пропонували мені покататися, то не недовго. А для того, щоб навчитися хвацько крутити педалі, потрібен час…

Та сталося диво – батьки купили мені велосипед. Тепер я не розлучаюся зі своїм двоколісним другом. Звичайно, катаюся я ще не ідеально, постійно збиваю коліна та набиваю синці, але рівновагу тримати вмію.

У мене все гаразд і вдома, і в школі. До речі, в нашому класі з’явився новенький – Павло. Він з родиною переїхав до нас з Дніпродзержинська. Мій новий однокласник не дуже високого зросту, трохи товстенький, а ще він напрочуд гарно співає. Ми були приємно здивовані, коли почули його співи. Вчителі не нарадуються такому таланту і вже готують йому сольний номер на святі Восьмого березня.

На цих вихідних ходили з мамою й татом до театру на виставу «Ромео і Джульєтта». Гра акторів була неперевершеною! Я насолоджувалася кожною миттю дійства. Актриса, яка грала Джульєтту, мала дуже вишукану сукню.

Минулого тижня в нашій школі був день зустрічі випускників. Традиційно старшокласники готують для них розважальну програму – співають, танцюють, розповідають чудові історії і декламують вірші. Цього разу наша вчителька з музики попросила мене зіграти на святковому концерті «Італійську польку»! Уявляєш?!

Я дуже нервувала – це ж мій перший сольний виступ на сцені. Найбільше боялася, що від хвилювання забуду ноти, але все пройшло пречудово. Всім дуже сподобалось. Стільки оплесків я ще ніколи не отримувала.

Напиши мені одразу, як отримаєш листа! Чекаю на твою відповідь!

Оля.

Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=887#ixzz4bJtfJ1LA

Ось і настала осінь. Пора, яку ще називають золотою.
Довкола усе змінюється. Осінь, мов художниця, розмалювала дерева в жовто-червоний колір. Листя поволі опадає на землю. Трава висохла, стала темно-зеленою, де-не-де коричневою. Птахи відлетіли в теплі краї, не чути їхнього голосного співу. Горобці злітаються на червону горобину та калину.
Людям осінь принесла щедрий урожай. У садах і городах доспіли овочі і фрукти.
Осінь можна назвати чарівницею.

Чарівниця осінь усе змінює на свій лад. Ось зелені листочки стали жовтими. А то й зовсім червоними. Як тільки пролетить вітерець, листя вкриває землю, кружляючи в осінньому танці.
Хоч восени багато птахів летять в теплі краї, високо в небі прощально махають крильми. Звеселяють нас горобчики, з лісів спішать синички, щоб люди себе знову змогли відчути помічниками пернатих друзів.
У садах наливаються соком пізні яблука на щедрий врожай. На поля виходять щасливі трударі, вони радіють цій порі.
По золотих деревах скачуть прудкі жовтогарячі білочки. Вони не мають часу сумувати: грибів, горішків вдосталь, щоб зробити зимові запаси.
Чарівниця осінь золотою палітрою навіює надію, бо потім знову настане весна.