Моя улюблена телепередача «Поки усі вдома». Моїм батькам і братові вона теж подобається, так що ми дивимося її всі разом. У цій програмі ми зустрічаємося з цікавими людьми.
Вони розповідають нам про себе і свою роботу, знайомлять із членами своїх родин. Атмосфера на цій передачі дружня і неофіційна. Учасники часто розповідають забавні історії і жартують. Іноді мені здається, що вони в нас у гостях, вони — наші близькі друзі і сидять з нами в нашій вітальні. Ще одна відмітна риса цієї передачі — це та частина, де розповідають, як зробити самому різні речі. Особливо цим цікавиться мій брат. Він часто пробує зробити те, що вони описують. Крім всього іншого, я люблю цю передачу за те, що вона робить нашу родину ще дружнішою.
Я бачу сучасну школу такою, в яку ідеш із задоволення, а не тому, що треба. Має більше бути практики, дослідів унаочнень. Мають бути екскурсії по темі. Набагато менше непотрібної інформації і більше, того, що матиме місце в житті. Зовсім має зникнути бездумне заучування правил, які ти завтра забудеш. Потрібна така методика, щоб учень засвоїв, наприклад, як пишеться те чи інше слово і легко запам'ятав. Якщо це природознавство, то проводити його треба на природі, копати грунт, роздивлятися тих же, наприклад, черв'ячків, якихось жучків, ходити до водойм гати за ростом листочків, квіточок. На хімії повинні проводитися реальні досліди, а не зазубрюватися формули, які нікому не потрібні. На трудовому треба всьому навчати, що буде потрібне в реальному житті, ходити на заводи, ферми, вчитися простим життєвим речам. Я бачу школу без крикливих учителів і принижень. Кожна дитина індивідуальність із своїми здібностями, нахилами, тому зубрити сінуси і косінуси тому, в кого душа тягнеться до поезії не потрібно. Школа має розвивати у дітей їх природні таланти, а не гребти всіх під один стандарт.
Объяснение:
