1)Веселому жартівливому меншому братові хотілося говорити; старший знехотя кидав йому по кілька слів.
2)Сонце гріє, вітер віє з поля на долину; над водою гне з вербою червону калину.
3)Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить.
4)Всі женці стояли мовчки; в руках наче заклякли жмені жита та серпи; всі поглядали то на осавулу, то на Миколу.
5)Ніч прозора, безшумна, тепла; ніби оксамитом огортає людину м’яке степове повітря.
