3 Знайти у тексті і записати слова, у яких відбувається чергування голосних або приголосних звуків.
4 Виписати слова, у яких відбувається спрощення.

Орнаментальний фонд мистецтва у кожного народу стійкий. Маючи
символічне й прикрашальне значення, орнамент відбиває естетичні
уподобання того чи іншого народу. Тому за орнаментом часто впізнають
неатрибутований твір, визначають його часову і локальну належність. Але
при стійкості основних характеристик орнамент не консервативний. Він
рухливий здатний змінюватися, виступає серцевиною декоративного
оздоблення. В такій ролі орнамент стає істотним виразником стилістичних
шукань. У минулі віки він представляв на Україні поодинокі елементи
візантійсько – палеологівських, ренесансних та інших стильових напрямів,
але при цьому завжди залишався місцевим.
Рослинна орнаментика, будучи поширеною в декорі ікон, різьблених
іконостасів, книжкових гравюр, зберегла у бароко той же зміст, що і в
ренесансі: вона означала радість життя.
Основні мотиви української рослинної орнаментики - лоза й грона
винограду, стебла й листя аканту, квіти гвоздики; плоди малини, шипшини,
дуба. Рідше зустрічаються лілея, пальма, гранат, ананас. Всі ці мотиви не
виступають у чистому вигляді, переінакшуючись кожним новим поколінням
художників. Творці місцевих варіантів ренесансу й бароко не ставили собі за
мету натуралістично зобразити рослину, а прагнули розкрити її за до під текстового сюжету.
Гілки й плоди в тисненому тлі ікон, вазони й пагінці в книжкових
мініатюрах і гравюрах створювали гармонію середовища: все дихало
радістю. Погляд відпочивав на вкритих золотом заглибинах і виступах ікон,
милувався схожими на килими заставками у книгах. У гравірованих
заставках першодруків тло чорне, а рослини білі. Тут ще не відчувається
контрасту: це поєднання застосовано для більшої виразності, воно суголосне
двоколірній гамі сторінки.