одного разу в нашій школі була дуже смішна історія і ми її ще досі споминаємо. було це після зимових канікул в нашого друга на уроці в нього ручка під час диктанта покотилася в кінець класу і він цілий урок пробув без ручки, а коли вчителька перевіряла зошити запитала в нього: - чого в тебе немая контрольной роботи? а він і розповів цю історію. і ми всим класом сміялис бо можна бу ло просто попитатись у вчительки підняти ручку отже ніколи не бутте соромязливими!
розквітнув край асфальту тендітний дзвіночок .яскраво-синій ,високий ,свіжий як краплина роси . пелюстки тонюсінькі і коштовні як парцеляна. кожному зрозуміло що не довгий вік цього чуда ,несподівано дзвіночок розцвіте і швидко пререцвіте .така квітка як чудесне марево .як би відквітувала було б насіння .виросло б у двоє більше дзвіночків наступного літа землю б прикрасило ,душу звеселило .та уже йдучи надвечір вулицею всі побачили що квіточки нема . не втрималась чиясь безжальна рука і грубо , похапцем зірвала квітку разом з корінцем. брати - чуже не можна . це знають усі . про це і у законах сказано і у народних прислів ях відбито . про це тлумачать батьки і вчмтелі. і не зайде з нас комусь в голову взяти чужі речі , а брати що належить усім можна .хіба не відомо що рослини тисячами способами людям жити вони є зеленими легенями ,сировина для промисловості і земна краса .і лише людина може з вдячністю прийняти цей подарунок життя,або це все підступно знищити .
