Написати про цікавий випадок із життя класу 15 речень

Ми часто бачимо, як наші домашні кішки вимивають свою шерсть. Кожен, напевно, задавав собі питання, чому вони це роблять? Кішки можуть довгий час возитися в піску або землі, і це їх анітрохи не бентежить. Однак, коли вони сидять вдома, вони постійно вилизують себе. Відповідь на це питання виявилося не таким вже складним.

Відомо, що дикі кішки довгий час проводять в засідці на свою жертву. На відміну від інших хижаків, які одразу кидаються на намічену мету. Вони можуть годинами сидіти і чекати, коли мишка вийде з норки. Для того щоб миша не відчула запах кішки, вони вилизують свою шерсть кожні 30 хвилин. Завдяки такому інстинкту кішка отримує свою здобич. Кіт у засідці.

Наші домашні улюбленці, які давно забули, що таке полювання, однаково часто миють свою шерсть. Цей інстинкт вони отримали від своїх диких предків.До того ж, кішки не люблять сторонній запах. Ви помічали, що вони починають умиватися після того, як їх гладять. Все це тому, що кішки визнають тільки свій природний запах. Вони вмивають один одного, а іноді вмивають інших тварин, наприклад собак!

Мова живе, її життя. Її власна історія міститься в постійній її зміні: щезають старі звуки, появляються нові й вони міняються, як і форми слів, синтактичні звороти, значення слів. Увесь духовний і матеріальний поступ людства будується на мові, історія якої тісно пов'язана з політичною долею того народу, котрий нею говорить.

Мова - це найкращий засіб взаємних зносин окремих осіб між собою, засіб їх духовного об'єднання і взаємного впливу. Без мови нема народності, рідна мова найкраще відбиває в собі думки й почуття окремої людини, суспільності всього народу. В мові, її історії, розвитку й виробленні відбилися перші ознаки проявів самостійного духовного життя в майбутньому окремого народу. Найголовніші індивідуальні ознаки народу - це його мова, література, мистецтво, пісні, усна творчість.

Мова - це характер народу. В ній відбито його національні звичаї, побут нахили. Мова - це ще й історія народу. Від найдавніших часів наші предки залишили в мові свої глибокі сліди. У мові відбивається і пам'ять народу, бо майбутнє виростає з минулого. Нашому поколінню треба плекати кожне слово рідної мови, передане нам у спадок від наших пращурів. Нам треба вивчати, розвивати, берегти свою мову, бо без неї народ перестає бути самостійним, незалежним і багатим. Ми не маємо права забувати, що за любов до української мови, до рідного народу багато письменників часто платили власним життям.
Мова - це золотий запас душі народу, з якого виростаємо, яким живемо, завдяки якому маємо право милуватися рідним краєвидом. Мова - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається і процвітає.