"Відокремлені члени речення"
Поставте, де потрібно, розділові знаки і поясніть їх вживання:
1. Говори добре все обміркувавши. 2. Не читай лежачи. 3. Восьмикласники обмежені карантином змушені вчитися дистанційно. 4. Усі слухали пояснення вчителя за винятком Івасика. 5. Освітлене вогнями місто лежало вдалині. 6. Вставте замість крапок потрібні літери. 7. Зараз твій щоденний обов’язок навчання. 8. Переповнений емоціями я жбурнув книгу. 9. Пущу її думку в люди. 10. Бажаючи плакати я смішу інших. 11. У Києві на Майдані Незалежності зараз незвично порожньо. 12.Усяка пташечка радіючи співала.

Дуже Треба

У бідної жінки захворів син. Грошей на ліки в неї не було і вона ходила по степу і збирала всі рослини, які хто порадить.

Одного разу вона зустріла бабусю, яка несла в руках пучок білих пахучих квітів. Почувши про горе матері, бабуся простягла ій квіти: “Зроби з них відвар і напої синочка”. “А як же звуться ці квіти?” - запитала жінка. “Як вилікується синок, то й назвеш їх ім'ям свого сина”.

Хлопчика звали Романом, тож мати, напуваючи його відваром, промовляла: “Пий, синочку, ромашку і будеш здоровим!”. 

А далі моя бабуся протягувала ліки і лагідно промовляла: “І ти, Анютка, випий це відвар і обов'язково вилікуєшся”. Я випила гіркі ліки, навіть не скривившись, бо вірила, що скоро буду здорова.

Я була непосидючою дитиною і тому іноді падала, збивала коліна. Бабуся приходила мені на до Вона промивала мої забиті місця і клала на них лист подорожника. Я питала бабуню, чи до мені цей листочок і вона мені розповіла легенду.

Казка про троянду Жила собі дівчинка. Вона дуже любила квіти. У неї в саду була улюблена квітка – троянда. Дівчинка приходила до неї щодня, завжди приносила з собою келих прохолодної води, поливала квітку та ще кілька хвилин захоплено дивилася на неї, говорячи приємні слова. Кожного дня квітка чекала, коли прийде її подруга, та хвилювалася. Та ось одного дня дівчинка не прийшла. Квітка довго чекала, але ніхто так і не з’явився. У саду були також й інші квіти: тюльпани, піони, хризантеми. Вони заздрили Троянді та ревнували дівчину до неї. Троянда похилилася до землі та все слухала: може йде дівчинка. Незабаром інші квіти почали насміхатися з неї, говорячи: «Навіщо ти чекаєш! Вона не прийде, вона знайшла квітку гарнішу за тебе, ти їй більше не потрібна!» Троянда трохи зажурилася, але трималася гордо і прямо, як благородна квітка. Але з часом вона почала гинути, втрачати свою красу. А квіти все підтрунювали над нею. Троянда не перенесла розлуки. Через тиждень дівчинка прийшла (вона хворіла) до своєї улюбленої квітки і, як звичайно, принесла горщик прохолодної води. Але вона не знайшла тієї прекрасної троянди! Не забувайте друзів!