Гідність людини- це в першу чергу її відношення до самої себе. Вона розуміє, що всяка людина цінна так само як і вона. Гідна людина вона і добра, благородна, чесна як до себе так і до інших, відповідальна. Гідна людина- це не людина яка так називається, це людина, що вміє себе вести згідно такого звання. Гідність притаманна тому, хто має певні моральні цінності, сформовану систему світогляду. Дуже часто трапляютьс яситуації коли можна показати свою гідність, а можна її десь сховати і втікти, злякатися... злякатися зробити благородний вчинок, злякатися сказати гірку, можливо, правду... Гідна людина завжди діє за законами совісті і честі. Давайте будему людьми, гідними звання гідний.
Якби моїм товаришем був Олесь, то, думаю, нам спершу було б важко знайти спільну мову. Чому? Бо таких людей, особливо моїх ровесників, які живуть із природою, як у своїй родині, дуже мало. Просто взагалі меншає людей, які б не тільки відчували, досліджували, але й поважали природу так, як це вмів робити малий Олесь. Тому мені здається, що він і серед нас був би диваком. Але це на перший погляд, далі він би завоював авторитет, адже він стільки знає, розуміє та відчуває, як ніхто з нас. Ми більше знаємо про комп’ютерні ігри, аніж про те, що росте, літає і співає, цвірінькає довкола нас.
Ми б із Олесем товаришували по-справжньому. Я уявляю, що ми часто бували б у лісі, і він би стільки багато мені розповів такого, чого я сам не знаю. І ще ми б разом розшукували гнізда птахів на землі та робили непомітне маскування, щоб ніхто не посмів до них добратися. А ще ми писали б плакати, щоб люди, які йдуть на відпочинок до лісу, читали їх: “Ліс живий, як і ми, не ображайте його!” або: “Ліс також наша домівка, а в рідному домі має бути чисто!” Я вважаю, що нас би зрозуміли.
