Всі ми люди та неважливо з якої країни. Ми створені бути на землі та допомагати другим. Та нація та країна може бути різною та всерівно ми маємо поважати один одного та любити їх. Це слово любити ми вже чуємо не раз наприклад у своїй сімї ми любимо тата, маму, братика, сестричку,та бабусь дідусь та і так далі. А чому? Ви не запитували себе? Та причим може бути повно твої батьки подарували тобі життя твої бабусі та дідусі подарували життя твоїм батькам та і т. д. В сімї люблять один одного та ми всі люди та повині любити кожного з нас тому це прислів я для нас "любити людей це-щястя
Я давно мріяв про собаку. У мого друга Павліка була собака-вівчарка Дік, у однокласника Міші був дог по кличці Тедді. Навіть у сусідської дівчинки Маші була болонка Ляля.
Одного разу я прокидаюся дуже рано. У моїй кімнаті хто-то посвистував і скиглив. Я відкрив очі й побачив в кутку кімнати, на підстилці, справжнього живого цуценя коллі. Я не повірив своїм очам. Але тут відкрилася двері, і в кімнату зайшли тато з мамою. Вони сказали, що це подарунок до дня народження.
Я дуже зрадів, схопився з ліжка і схопив цуценя на руки. Щеня мені дуже сподобався: рыженький, толстенький, незграбний, з довгою витягнутої мордочкою. Я давно придумав кличку свого цуценяті і тому відразу назвав його Джим. Папа тут же смішно і важливо сказав: «Дай, Джим, на щастя лапу мені». Я поставив цуценя на підлогу. А він раптом зробив калюжу. Мама спохмурніла. Але я швидко побіг за ганчіркою і сказав, що буду доглядати за собакою сам.
Вдень до мене прийшли в гості Маша і Павлік з Мішею. Я з гордістю показував їм свого Джима.
Я ніколи не забуду цього дня. День, коли моя мрія здійснилася.
