Мова – неоціненний Божий дар, який даний кожній людині. Вона супроводжує нас від народження і аж до смерті.
Новонароджена дитина світ пізнає через мову, яка приходить з першим подихом, з молоком матері і ми повинні шанобливо ставитись до неї все життя. Вона має стати нам рідною, як батько і мати, як земля, на якій живемо, зростаємо.
Мова – це не просто слова, звуки, це – голос народу. Наш народ протягом багатьох віків творив мову, боровся за її збереження. У Конституції України написано: «Державною мовою в Україні є українська». Чому ж нині, коли маємо свою державну мову, одну з найбагатших у світі, не всі нею розмовляють? Якщо людина живе і працює на українській землі, їсть український хліб, отримує зарплату українськими грошима, то вона повинна розмовляти українською мовою. На жаль, не всі свідомі того, що мова – це душа народу, а її втрата веде до зникнення самої нації.
Нещодавно ми усім класом їздили на екскурсію у зоопарк. Було дуже цікаво.
Там я побачила різних тварин. Вони позували нам, а ми робили чудові фотографії. Були там лев, рись, тигр, мавпочки, вовк, лисиця, пантера. Дуже багато було різних птахів, навіть хижаки сокіл та орел. Здалеку ми гали за верблюдом, остерігалися його поганої звички. А маленькі козенята їли з наших рук свіжу траву, її багато росте біля їхньої загорожі.
На згадку купили собі чудові сувеніри, зробили безліч фотографій. Ми отримали велике задоволення від цікавої поїздки.
