Н.в. тисяча дев'ятсот сімдесят два
Р.в. тисячі дев'ятисот сімдесяти (сімдесятьох) двох
Д.в. тисячі дев'ятистам сімдесяти (сімдесятьом) двом
З.в. тисячу дев'ятсот сімдесят (сімдесятьох) два (двох)
О.в. тисячею дев'ятьмастами сімдесятьма (сімдесятьома) двома
М.в. тисячі дев'ятистах сімдесяти (сімдесятьох) двох
Н.в. шістнадцять
Р.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Д.в. шістнадцяти (шістнадцятьом)
З.в. шістнадцять (шістнадцятьох)
О.в. шістнадцятьма
М.в. шістнадцяти (шістнадцятьох)
Н.в. дев'яносто п'ять
Р.в. дев'яноста п'ятьох
Д.в. дев'яноста п'ятьом
З.в. дев'яносто п'ять (п'ятьох)
О.в. дев'яноста п'ятьма (п'ятьома)
М.в. дев'яноста п'ятьох
Шли два мальчика в магазин за хлебом, они были друзья. Только один был уверенный, трудолюбивый, а второй был как ошпаренный.
- "Привет, Димка! Тоже за хлебом?" - сказал Витя
-"Да, скучно вообще! Зачем за этим хлебом идти?" - сказал Дима как громом прибитый. - "Ты такой уверенный. Тебе что не лень в магазин идти?"
- "Да, нет. Я вроде в себе уверен." - уверенно сказал Дима
- "О, Витька! А купи хлеб за меня!" - как водой облитый сказал Дима
- "Давай" - согласился Витя - "Всё, пока"
- "Пока, Витёк!" - счастливый сказал Дима
(Надеюсь правильно. Правильно или нет?)
