Перетворити речення з невікремленими означеннями на речення з відокремленими. 1.Мимо церкви-великий курний шлях, з другого боку шляху поросла бур'янами "пустиня", на краю бур'янів необгороджена хата. 2. Добре опам'ятався тоді, як сидів щасливий і радісний з маленькою книжечкою у бур'яні, виспівуючи і вписуючи в неї слова колядки.

1. Талант мужності і співчуття. (С. Васильченко завжди був шляхетною, інтелігентною людиною, відданою обов'язку. Пережив революцію і громадянську війну, писав твори про дітей, вчителів, про потяг народу до світлого життя та щастя. Неодноразово письменник підкреслював, що прагне писати твори "меншим розміром, більшим змістом". Тому саме новела стала улюбленим жанром письменника.) 
2. Степан Васильченко - майстер малих жанрів прози. (С. Васильченко - майстер короткої новели та невеликої повісті, в основі яких лежить психологічний конфлікт. Умовно новели письменника можна поділити на такі групи: 
1) життя села та його соціальні настрої; 
2) школа, діти і вчителі; 
3) трагедія народних талантів; 
4) викриття імперіалістичної війни. 
Його проза відрізняється своєю щирістю, душевністю, доброзичливим гумором, тонким психологізмом, внутрішньою делікатністю. Головна ознака їх - бути гранично правдивими до життя.) 
3. Повість "Талант" - твір про долю таланту з народу. (С. Васильченка завжди хвилювала тема талановитої людини з народу. Головною проблемою повісті "Талант" є трагічна доля народних талантів, а саме талант Тетяни - співачки - і трагізм її долі в тогочасному суспільстві. Смерть героїні повісті - це звинувачення суспільства. У письменника болить душа, що талановита українська молодь зростала у неуцтві і темряві, не маючи доступу до освіти і культури.) 
III. Степан Васильченко - класик нашої літератури. (Поезія оповідань письменника в їхній людяності, стислості, емоційності, душевності. Його твори сповнені віри в завтрашній день України, яку письменник дуже любив.)

1.Особисто для мене повага до тієї чи іншої людини не пов'язана з її фізичною чи інтелектуальною працею. Тобто я не можу сказати, що поважаю всіх людей за їх фізичну працю і автоматично не поважаю за інтелектуальну. Поважаю людей за їх чесність, щирість, мудрість, щедрість, здатність до самопожертви тощо. А ці якості можуть належати як тій людині, яка працює інтелектуально, так і тій, яка працює фізично.  

Інша справа, що люди, які працюють фізично у нашій країні у переважній більшості не забезпечені фінансово на належному рівні, а особисто для мене це і є неповага до них. Фізична праця знецінена і на це хотілось би звернути увагу тих, хто знаходяться при владі.  

Я поважаю хліборобів, шахтарів, слюсарів, столярів, вчителів, дизайнерів, системних адміністраторів – людей будь-якої професії, якщо вони професіонали у своїй справі, поліпшують життя людей результатами своєї праці, мають певні моральні якості, які, наприклад, не дозволяють брати хабарі на робочому місці. Такі люди, однозначно, заслуговують на повагу.

2. Вважаю, що за інтелектуальну, тому що дякуючи інтелекту у нас є метро, телефони, все необхідне для існування у сучасні часи.

Объяснение: