Виконати завдання у формі тесту.
1. У написанні особових закінчень дієслів допущено помилку в рядку
А дроблять, дружимо, сиплеш
Б їжджу, стережете, стругаєш
В хочуть, спізнишся, відкриєш
Г збіжать, перенесуть, стоїте
Д знайомимо, біжете, вказуєте

2. Правильно вжито дієслівну форму в реченні
А Політики боряться за владу.
Б Коли ти віддасиш мені книгу?
В Ходімте трохи повільніше.
Г Запам’ятаймо цю мандрівку.
Д З дерев сипляться листочки.

3. Усі службові слова є прийменниками в рядку
А попід горами, переді мною, назустріч вітру
Б перед редакцією, хай знають, навколо стадіону
В залежно від обставин, поміж травами, лише сьогодні
Г на світанку, виконала ж таки, з-поміж друзів

4. Виділене слово є прийменником у реченні
А Аж ось нарешті і коханий край, знайоме поле, озеро і гай.
Б Перші орачі порушать ниву, поки напівсонну, тополю збудить трактор край села.
В Україна – Вкраїна – країна – так віддавна край рідний звуть.
Г Ох, тривого, дика тривого, не шаленій і серця не край...
Д Сини землі тепер повстали за неозорий край свій, за степи.

5. Немає частки в рядку
А навряд чи це можливо
Б нехай кожен наведе приклад
В тільки не змушувати
Г синіти, наче море

6. Частку вжито в рядку
А хоч би бровою моргнув
Б або пан або пропав
В задержати слово на язиці
Г хто в луг, а хто в плуг

7. Частку вжито в реченні
А Книга мала, та серцю люба.
Б До булави треба голови.
В Пройшов повз будинку.
Г Працює, як мокре горить.
Д Правди не сховаєш.

8. Виділене слово є сполучником і його слід писати РАЗОМ у реченні
А Вибач мені за/те, що була неввічлива.
Б Ранні птахи сповістили про/те, що займається новий день.
В То/ж не дівчина, а справжнісінький вихор.
Г Як /би не переймався, балачками визнання не здобудеш.
Д Як/би знали, не те б заспівали.

9. Виділене слово є сполучником і його слід писати РАЗОМ у реченні
А О, що/б я не робив, любов моя вмиратиме зі мною.
Б Слова солодкі говорилися про/те, щоб волю дать нещасному народу.
В Як/би я тепер хотіла у мале човенце сісти.
Г Що/б ми щасливими були, ти розпали багаття, розпали.
Д Ледве стримую докори свого серця за/те, що завинила без вини.

10. Не є сполучником виділена сполука слів, тому її слід писати ОКРЕМО в реченні
А Ніч мине, як вже не раз минала, то/ж недарма темрява тремтить.
Б І досить руку що/б за край світу засягнути.
В Я хочу вірші написать про/те, як вітер гілочку колише.
Г Здається, ніби мирна днина, про/те чорнобильська біда не поминула без сліда і гіркота пече полинна.
Д Мій біль бринить, за/те коли сміюся, то сміх мій рветься джерелом на волю!

11. Правильно побудовано всі словосполучення в рядку
А по власному бажанню, залежно від обставин, гаяти час
Б іншим разом, по службових справах, дякувати матері
В здобути освіту, дякувати Оксану, лекції з математики
Г готель для туристів, на минулому тижні, відчиняти двері
Д автобус на замовлення, повідомити телефоном, упродовж місяця

12. Граматично правильно утворено словосполучення
А програміст по професії
Б відправити по пошті
В виплатити по сто гривень
Г дбайливий по відношенню до майна
Д подорожувати по європейським країнам

Між підметом (групою підмет0)

присудком (групою присудка) з Ус

розділових знаків уживається ^

336

Гоаматика: морфологія, синтаксис

ки тире. Найчастіше ставиться на

місці пропущеної в теперішньому

часі дієслова-зв’язки бути (є) при

складеному іменному присудку.

Тире ставимо:

• Якщо підмет та іменна частина

складеного присудка виражені

іменниками в називному відмінку:

Краса душі, краса любові —

Найвища на землі краса.

В. Сосюра.

Праця людини — окраса і слава,

Праця людини — безсмертя її.

В. Симоненко.

Мій рідний дім — душі свята

основа,

Життя мого безсмертне джерело.

А. Семенюк.

• Коли підмет і присудок виражені

неозначеною формою дієслова:

Лиш боротись — значить жить

(І. Франко).

Вік прожити — не ниву пройти

гомінку (А. М алиш ко).

Жити — це лицедіяти: кожен з

нас грає якусь роль (В. Дрозд).

Життя прожити —

потоптати сум,

Єством своїм прославити

Людину!

А. М ’ястківський.

‘ Якщо один з головних членів ре­

чення виражений інфінітивом, а

Другий — іменником у називному

відмінку:

Стояти над своїм життям — це

велика честь (Ю. Яновський).

Мислити і творити — це для пись­

менника його фах, його повсяк­

денність ( О. Гончар ).

Сприймати світ всерйоз — це

твоя повинність (І. Драч ).

Найвище уміння — почати спо­

чатку життя, розуміння, дорогу,

себе (Л. Костенко).

• Якщо обидва головні члени вира­

жені числівниками:

Два на п’ять — десять.

• Якщо перед присудком стоять

частки це, то, ось, значить:

Поезія — це завжди

неповторність,

Якийсь безсмертний дотик

до души

Л. Костенко.

Червоне — то любов, а чорне —

то журба (Д. Павличко).

Тире не ставимо:

• Якщо іменна частина складеного

присудка виражена прикметни­

ком, дієприкметником, прикмет­

никовим займенником, порядко­

вим числівником:

Ніч прекрасна. Море тихе і

спокійне.

Небо високе-високе, синє та хо­

лодне. Небо закрите хмарами.

Сірим серпанком заслані поля.

Він наш, а ми твої. У списку я

перший.

337 УКРАЇНСЬКА МОВА

Але для смислового та інтонацій­

ного виділення перед таким при­

судком можна ставити тире:

Люди — прекрасні (В. Симоненко).

Людина смертна, а народ — без­

смертний (С. Крижанівський).

• Якщо підмет виражений займен­

ником:

Я син свого часу і весь належу су­

часникам своїм (О. Довженко).

Україно! Ти моя молитва, ти моя

розпука вікова (В. Симоненко).

Якщо ж на підмет-займенник па­

дає логічний наголос, тире ставимо.

Порівняйте:

—Ні! Я жива! Я вічно буду жити!

—Хто ж ти така?

—Я — Мавка лісова.

З те. Лесі Українки.

Пісня! Вона — серце народу, його

душа, його крила (В. Качкан).

• Якщо перед присудком, що має по­

рівняльне значення, стоять спо­

лучники як, мов, ніби, наче та ін.,

тире ставимо лише при логічно на­

голошеному присудку й наявній паузі між підметом і присудком

(авторський знак):

Промені як вії сонячних очей

(П. Тичина).

Вечірня радість — мов далекі

дзвони,

Мов відголос, мов спомин, мов

луна.

М. Рильський.

Весна — неначе карусель (Б.-і.а н,

тонич).

Ніч — мов криниця без дна

(М. Рильський).

Місто — немов сузір’я (Ю. Андру.

хович ).

• Якщо підмет виражений словами

це, то, тире ставимо залежно від

логічного наголосу на ньому:

Ця дівчина не просто так Маруся

Це — голос наш. Це — пісня.

Це — душа.

Л. Костенко.

• Якщо перед присудком, вираже­

ним іменником, стоїть частка не:

Серце не камінь. Молодість —

буйність, а старість не радість

(Нар. те.).

• Якщо присудок стоїть перед підметом:

Хороша-таки штука життя

(А. Головко ).

Воістину прекрасен світ вночі

(Є. Плужник ).

Найчистіша душа незрадлива

(В. Симоненко).

• Якщо присудок виражений імен­

ником чи займенником у непря­

мих відмінках:

Я від коріння. Я із первовіку

(Б. Олійник ).

Між підметом (групою підмет0)

присудком (групою присудка) з Ус

розділових знаків уживається ^

336

Гоаматика: морфологія, синтаксис

ки тире. Найчастіше ставиться на

місці пропущеної в теперішньому

часі дієслова-зв’язки бути (є) при

складеному іменному присудку.

Тире ставимо:

• Якщо підмет та іменна частина

складеного присудка виражені

іменниками в називному відмінку:

Краса душі, краса любові —

Найвища на землі краса.

В. Сосюра.

Праця людини — окраса і слава,

Праця людини — безсмертя її.

В. Симоненко.

Мій рідний дім — душі свята

основа,

Життя мого безсмертне джерело.

А. Семенюк.

• Коли підмет і присудок виражені

неозначеною формою дієслова:

Лиш боротись — значить жить

(І. Франко).

Вік прожити — не ниву пройти

гомінку (А. М алиш ко).

Жити — це лицедіяти: кожен з

нас грає якусь роль (В. Дрозд).

Життя прожити —

потоптати сум,

Єством своїм прославити

Людину!

А. М ’ястківський.

‘ Якщо один з головних членів ре­

чення виражений інфінітивом, а

Другий — іменником у називному

відмінку:

Стояти над своїм життям — це

велика честь (Ю. Яновський).

Мислити і творити — це для пись­

менника його фах, його повсяк­

денність ( О. Гончар ).

Сприймати світ всерйоз — це

твоя повинність (І. Драч ).

Найвище уміння — почати спо­

чатку життя, розуміння, дорогу,

себе (Л. Костенко).

• Якщо обидва головні члени вира­

жені числівниками:

Два на п’ять — десять.

• Якщо перед присудком стоять

частки це, то, ось, значить:

Поезія — це завжди

неповторність,

Якийсь безсмертний дотик

до души

Л. Костенко.

Червоне — то любов, а чорне —

то журба (Д. Павличко).

Тире не ставимо:

• Якщо іменна частина складеного

присудка виражена прикметни­

ком, дієприкметником, прикмет­

никовим займенником, порядко­

вим числівником:

Ніч прекрасна. Море тихе і

спокійне.

Небо високе-високе, синє та хо­

лодне. Небо закрите хмарами.

Сірим серпанком заслані поля.

Він наш, а ми твої. У списку я

перший.

337 УКРАЇНСЬКА МОВА

Але для смислового та інтонацій­

ного виділення перед таким при­

судком можна ставити тире:

Люди — прекрасні (В. Симоненко).

Людина смертна, а народ — без­

смертний (С. Крижанівський).

• Якщо підмет виражений займен­

ником:

Я син свого часу і весь належу су­

часникам своїм (О. Довженко).

Україно! Ти моя молитва, ти моя

розпука вікова (В. Симоненко).

Якщо ж на підмет-займенник па­

дає логічний наголос, тире ставимо.

Порівняйте:

—Ні! Я жива! Я вічно буду жити!

—Хто ж ти така?

—Я — Мавка лісова.

З те. Лесі Українки.

Пісня! Вона — серце народу, його

душа, його крила (В. Качкан).

• Якщо перед присудком, що має по­

рівняльне значення, стоять спо­

лучники як, мов, ніби, наче та ін.,

тире ставимо лише при логічно на­

голошеному присудку й наявній паузі між підметом і присудком

(авторський знак):

Промені як вії сонячних очей

(П. Тичина).

Вечірня радість — мов далекі

дзвони,

Мов відголос, мов спомин, мов

луна.

М. Рильський.

Весна — неначе карусель (Б.-і.а н,

тонич).

Ніч — мов криниця без дна

(М. Рильський).

Місто — немов сузір’я (Ю. Андру.

хович ).

• Якщо підмет виражений словами

це, то, тире ставимо залежно від

логічного наголосу на ньому:

Ця дівчина не просто так Маруся

Це — голос наш. Це — пісня.

Це — душа.

Л. Костенко.

• Якщо перед присудком, вираже­

ним іменником, стоїть частка не:

Серце не камінь. Молодість —

буйність, а старість не радість

(Нар. те.).

• Якщо присудок стоїть перед підметом:

Хороша-таки штука життя

(А. Головко ).

Воістину прекрасен світ вночі

(Є. Плужник ).

Найчистіша душа незрадлива

(В. Симоненко).

• Якщо присудок виражений імен­

ником чи займенником у непря­

мих відмінках:

Я від коріння. Я із первовіку

(Б. Олійник ).