2.1 Утворіть слова за до суфіксів –ин-, -н-, підкресліть приголосні, що
чергуються.
Аптека, круг, кулак, око, друг, дух, крига, мука, критика, горіх, верх, , втіха, тривога.
2.2 Утворіть від поданих слова за до суфіксів –ськ-, -ств- . Які приголосні
чергуються?
Кравець, викладач, завод, ударник, вояк, студент, каліка, Кавказ, Сиваш, кріпак, словак,
чех, рибалка, батрак, сирота, киргиз, Бахмач, Кременчук, Кривий ріг,
Цюрих, Карабах, Лепетиха, чиновник, печеніг.

Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?

Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.

              Текст-розповідь про займенник як частину мови:

  Займенник – це самостійна частина мови. Вона вказує на предмети, ознаки предмета, кількість, проте не називає їх. Займенники відповідають на питання хто?, що?, чий? В нашій рідній мові у цієї частини мови є розряд, рід, число та відмінок. Існує 10 розрядів займенників (особові, зворотний, взаємні, присвійні, означальні, вказівні, питальні, відносні, неозначені, заперечні).  

  Займенник – дуже цікава частина мови, вивчати яку не легко, адже в неї чимало особливостей правопису, відмінювання, розподілу за розрядами. До того ж, займенник – досить функціональна частина мови. Вона повторює те, що було сказано попередньо, без акцентування на цьому уваги. Також ця частина мови допомагає уникати повторів та вказує на шанобливе ставлення до співрозмовника.