ППЛ 3 Словами-звертаннями? Підкресли
їх. Як вони виділені на письмі?
ІІІ. У яких реченнях за метою висловлювання вжито звертання?
2.1. Розглянь малюнок. Дай імена дітям. Склади й запиши речення
за змістом малюнка.
Які речення за метою висловлювання ти вживатимеш? Чому?
Запиши одне розповідне, одне питальне й одне спонукальне
речення.​

Кожна сучасна людина просто зобов’язана замислюватися про те, чим вона може бути корисна своїй державі. Сьогоднішній світ досить непростий, в ньому практично немає країн, в яких не було б проблем. Тому до з боку людини по відношенні до своєї країни ніколи не втрачає своєї актуальності. Втім, більшість країн сьогодні досить демократичні та не обтяжують своїх громадян надмірними обов’язками. У зв’язку з цим до від людини країні – це далеко не завжди обов’язок, іноді це просто милість і прихильність.Говорячи про те, що можу зробити я, можна виділити мінімум того, що я можу зробити і максимум того, що я можу зробити. Чи буду я старатися на благо своєї батьківщини протягом усього свого життя, я зараз сказати не можу – життя таке, що прогнозувати таке наперед навряд чи раціонально. Втім, думаю, що на мінімум з можливої ​​від мене до країна зможе розраховувати завжди. Я думаю, що по мінімуму я зможу бути корисним для своєї країни шляхом повної і неухильної сплати податкових платежів і відрахувань. Дивно, але в сучасному світі багато людей просто йдуть від цих виплати обов’язкових платежів, ніби не розуміючи, що таким чином ці люди роблять гірше тільки самим собі. Якщо людина не платить податки, країна не може розвиватися, покращувати інфраструктуру і покращувати життя кожного. Особисто я це прекрасно розумію, тому завжди буду готовий бути корисним шляхом сплати податків.

Якщо ж говорити про максимальну користь з мого боку для країни, тут є кілька варіантів. По-перше, я можу стати великим бізнесменом. Якщо це відбудеться, я буду генерувати дохід для себе у великих розмірах і відраховувати великі платежі до бюджету країни. 

Якось теплим вересневим днем ми з друзями ходили до лісу. Припікало гаряче сонечко. Над нами світилося прозоре й чисте блакитне небо. Від подиху легенького вітерця шелестіло жовтогаряче листя. 

Ліс стояв урочистий. Сонячні промінці падали на листя, створюючи гармонійну й святкову атмосферу. 

Ми дуже старанно шукали грибів, але не знайшли їх. Мабуть, з причини того, що довго не було дощу й земля потріскалася та пересохла. 

Скоро ми натрапили на кущі, які рясніли горіхами. Ми взялися збирати горіхи зі справжнім завзяттям. На жаль, ми не помітили, що за лісом причаїлася небезпека. 

Страшний вітер налетів зненацька. Дерева захиталися. Вогняна сліпуча блискавка розітнула хмари. Ми розгубилися: бігти додому далеко, а лишатися в лісі небезпечно. Дощ полився, як із відра. Вітер шаленів у верхівках дерев. Здавалося, що майже останній осінній грозі не буде кінця. 

Ми дочекалися. Вітер вгамувався. Дощ ущух. Ми були мокрі до останньої нитки. Зате як радісно було нам іти по розмоклій землі, несучи повні кошики справжніх лісових горіхів.