8. Позначте правильне твердження. (Деякі розділові знаки опущено.)
а) Часом переконливішим здається чиєсь фантастичне припущення, що всі ми
пришельці з далеких планет.

У реченні виділено вставне слово, яке з обох боків треба виділити комами.
б) Петрів ешелон був одним із останніх, а може й найостанніший.
У реченні немає вставних слів.
в) Старому видно було ніяково за те, що виявив перед незнайомою людиною
слабкість.
Виділене слово є вставним, його треба відокремити комами,
г) Буває вечірня зоря золота, буває рожева, а ця ось багрянисто-туманна.
У цьому реченні виділено вставні слова, їх треба виділяти комами.
9. Вставні конструкції виділяються:
1)
2) комами;
3) лапками;
4) дужками;
5) тире.
10. Чим вставлені конструкції відрізняються від вставних?
а) Місцем у реченні;
б) будовою;
в) вони містять у собі додаткове повідомлення;
г) інтонацією та розділовими знаками при них.
11. Позначте речення, у якому правильно розставлено розділові знаки?
а) Мовчазний чолов'яга, котрий тоді ще жив у селі, приїхав на ту нагоду до міста
возом, на його свиті й досі висіли жовті соломинки, дивився байдужно й тупо.
б) Востаннє мотор заглохнув — і цього разу, здається, остаточно,— коли їм зосталось
усього кілометр до місця робіт на трасі каналу.
в) Там батько, плачучи з дітьми, а ми малі були і голі — не витерпів лихої долі, умер
на панщині.
г) Є люди на землі — а то б не варто й жити — що крізь щоденний труд уміють і
любити, і усміхатись, й мислити, й шукать.
12. Укажіть правильні варіанти синтаксичного аналізу речення.
а) Пробач мені, пісне, непрохані сльози!
Речення спонукальне, окличне, односкладне, неозначено-особове, поширене,
повне.
б) Алхіміки, відомо всім, віками шукали філософський камінь.
Речення розповідне, неокличне, стверджувальне, двоскладне, поширене,
повне, ускладнене вставними словами.
в) Буває, іноді дивлюся, дивуюся дивом.
Речення розповідне односкладне, поширене, повне, неускладнене.
г) Справді, острівець наш був схожий на розкрилений легкий вітрильник.
Речення розповідне, неокличне, стверджувальне, двоскладне, поширене, повне,
ускладнене вставним словом справді, яке виражає впевненість.

народна дума "Сестра і брат"
Через високії ліси
Ясним соколом перелини,
Через бистрії ріки
Білим лебедоньком перепливи,
Через великії города
Сивим голубоньком перелини,
Мов моє серце тугу розважає.

"Маруся Богуславка"
У святую неділеньку рано-пораненьку
То не сива зозуля кувала
Не дрібна птиця щебетала

Та все синів годувала,
Та у найми не пускала,
Чужим людям на поталу не давала
І на стираніє ручок не подавала...

...«Ой та іди ж ти,
Вдове старая,
Куди-небудь проживати
Будуть пить-гуляти,
То тут тобі спокою не буде;
Бо будуть у синіх каптанах.
У китаєвих штанях,
А ти будеш у сірім ряжин...

...Гей, то іде чужая-чужинина,
Молодая челядина...

Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням "хата з дітьми — базар, а без них цвинтар". Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам — дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.

VIVALGUS

Чим мастити шишку на нозі, щоб вона зникла сама?

ДІЗНАТИСЯ БІЛЬШЕ→

Дивіться також

Замовляйте омріяне в інтернет-магазинах. Укрпошта доставить!

Новонароджену, а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі.

Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.

Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.

Досить довго на Україні побутував звичай побратимства (посе-стринства) — духовного споріднення та взаємодо . Цей звичай сягає корінням чи не скіфських часів. Зазвичай браталися у присутності односельців. Побратимами найчастіше були люди одинокі. Цей обряд забезпечував до в скрутну годину і прирівнював побратимів до кровних родичів.

Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.