Сніг ще осідає, і поверх криги дзюрчить тала вода, але верба вже починає оживати. Із набухлих бруньок розпускаються ніжні й пухнасті котики. Так їх називають у народі. Доторкнешся до цих оксамитових пуп’янків і, здається, відчуваєш тепло. Верба – дерево весни, зазвичай росте на берегах річок, понад ставками та озерами. Старожили розповідають, що вербу висаджували ще й біля копанок. Чимало її розрослось у с. Погреби та у сусідній Бабичівці Глобинського району. Учні місцевої школи вже перевірили: верба починає розпускатися. — Ми щовесни гаємо за котиками, щоб не проґавити. Бо вже не перший рік йдемо з хлопцями на берег Сухого Кагамлика й обережно зрізуємо вербові гілочки. Першими з усіх учнів даруємо котики дівчаткам-однокласницям на 8 Березня. Не забуваємо і про вчителів. Та й вдома обов’язково вітаємо наших мам і сестричок, – каже 13-річний Костя Ситник, учень бабичівської школи. Переповідають, що вербову гілочку як символ України повіз із собою у заслання Тарас Шевченко і посадив її у казахській пустелі. З тої гілочки виросло велике дерево, яке люди назвали вербою Тараса. Подейкують, що згодом ще 200 вербичок виростив він з її гілок. Вербовий гай у засланні нагадував Тарасу Шевченку про рідну Україну.
Ще в полях біліє сніг, А води вже навесні шумлять - Біжать і будять сонний брег, Біжать, і виблискують, і говорять ... Вони говорять у всі кінці: "Весна іде, весна іде, Ми молодий весни гінці, Вона нас вислала вперед! Весна іде, весна іде, І тихих, теплих травневих днів Рум'яний, світлий хоровод Товпиться весело за нею! .. "
Еще в полях белеет снег, А воды уж весной шумят - Бегут и будят сонный брег, Бегут, и блещут, и гласят...
Они гласят во все концы: "Весна идет, весна идет, Мы молодой весны гонцы, Она нас выслала вперед!
Весна идет, весна идет, И тихих, теплых майских дней Румяный, светлый хоровод Толпится весело за ней!.."
Зима недарма злиться, Пройшла її пора - Весна у вікно стукається І жене з двору. І все заметушилося, Всі нудить Зиму геть - І жайворонки в небі Вже підняли дзвоніння. Зима ще клопочеться І на Весну бурчить. Та їй в очі регоче І пущі лише шумить ... Сказилася відьма зла І, снігу захопити, Пустила, тікаючи, У прекрасне дитя.Весні і горя мало: Умилася в снігу, І лише румяней стала, Наперекір ворогові.
Зимова нічв селі весело сяєМісяць над селом; Білий сніг виблискує Синім вогником. місяці променямиБожий храм облитий; Хрест під хмарами, Як свічка, горить. Порожньо, самотньо Сонне село; хуртовинами глибоко Хати занесло. тиша німа В вулицях порожніх, І не чути гавкоту Псів сторожових.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
