Знову радує нас весняний день. Земля все парує, над полем мерехтить біло-фіолетове марево, а на небі жодної хмаринки. Малесенькі рослини пнуться від землі до сонця. З далекої блакитної височини розливаються пісні жайворонків.
Іду полем, а квітів безліч. Уже озимина зросла мало не по коліна. Ярі хліба, мов той зелений шовк, прослалися перед очима. А трави густі пахучі шелестять під ногами. Травень – незабутній місяць розквіту і щастя, моя шістнадцята весна.
Спинимося на узліссї і послухаємо пташиних пісень. Берег і луки, кущі й поодинокі деревця, тропічне гарбузиння і велетенські соняшники, рівні ширенги картопель, кучерява кукурудза, присадкувата капуста і просто клапті зелені забирають будь-яку душу в полон.
Надвечір'я. У просвіті між очеретами і кущами стеляться панорами горбів, що один по одному біжать до рідної домівки.
Мама
Хто найдорожча вам у світі людина?
Якщо хтось в мене це запитає, то я однозначно відповім - мама. Мама- людина, яка подарувала мені життя. Вона завжди зрозуміє мене , підтримає та буде на моїй стороні навіть, якщо не права. Хто як не мама приголубить мене? Вона завжди любитиме мене. Я завжди залишатимусь для неї маленькою донечкою, не дивлячись на мій вік. Я можу до кінця життя дякувати їй за те, що вона в мене є. Просто є! Це мій промічник сонця. Моя підтримка та опора. Вона мене надихає ставати кращою завжди й у всьому. Я буду для неї привід для того, щоб усміхнутися. Вона буде мною пишатися...
Мамо, знай, я тебе люблю! Я готова повторювати це тисячу разів! Я тебе люблю!
