Что может человеку доставить радость? Да что угодно! Голодному – кусок хлеба. Жаждущему – глоток воды. Бесприютному – кров для ночлега. Больному – здоровье. Бедному – богатство. Богатому – роскошь.
Все в мире относительно, поэтому и чувство радости не всегда бывает долгим. Что такое радость? Это состояние души в определенный момент какого-либо события.
Например, всем радостно, что закончился учебный год, даже отстающим ученикам. Завтра летние каникулы! Ура! Но завтра и пересдача «хвостов» для второгодников, поэтому их сегодняшняя радость кратковременна.
Другой пример. Человек купил автомобиль. Он радостно едет по улицам города и ликует. За ним едет велосипедист, который в бесконечной «пробке» вынужден дышать выхлопными газами. Вдруг, бац! На дороге выбоина. Колесо пробито, крыло помято. Автомобиль увозит эвакуатор. Парень на велосипеде жмет на педали, вырывается на, высаженную лесопосадкой, обочину, и он уже не просто рад, а неимоверно счастлив. Он слышит пение птиц, шелест листвы и дышит свежим, опьяняющим воздухом.
Когда человеку радостно, то он должен делиться этой радостью со всеми. Если радоваться чему-то, что огорчает других, то это уже будет называться другим словом – эгоизм. Народная мудростьгласит: «На чужом несчастье счастья не построишь». Смысл слов этого изречения как будто понятен всем. Так почему же мы тогда так радуемся, когда, например, найдем кошелек с деньгами или документами? Ведь это же для кого-то несчастье. Редко кто вернет кошелек его владельцу за Все хотят пресловутого вознаграждения. И это в придачу к, прихваченным из кошелька, деньгам.
А что, если попробовать дарить людям радость просто так? Поздороваться с вредным соседом и вдруг понять, что не такой уж он и вредный. Успокоить, надоедливо хныкающего, малыша и понять, что не такой уж он и капризный. Улыбнуться хамоватой продавщице и, услышав вслед приятные слова, понять, что не такая уж она и противная.
В конечном итоге ты понимаешь, как все-таки, черт возьми, приятно нести людям радость.
Всеволод Нестайко - один з геніїв української дитячої літератури. Читати його твори дуже легко, вони неймовірно цікаві й захоплюючі.
Одним з таких творів є "Тореадори з Васюківки", головні герої якого - Ява Рень та Павлуша Завгородній. Хлопці надзвичайно веселі, вигадливі та допитливі. Вони ладні втілити в реальність будь-яку думку, що тільки-но прийшла в головв. Часто уе небезпечні й шкідлив проведення вільного часу. Але хіба ж дітям, а особливо хлопцям, це поясниш? Будь-яка небезпека для них вже пригода, ризикувати - діло звичайне, буденне.
Ява та Павлуша навчили нас шукати розваги звідусіль. Проводити свій вільний час на свіжому повітрі, у компанії з кращими друзями - ось яким має бути відпочинок. Будь-яка ідея може стати пригодою, але варто розділяти добрі й погані забави.
Проте, хлопці нерідко завдавали шкоди господарству односільчан. І хоч їм було весело від таких забав, але Ява та Павлуша мали б зрозуміти, що вони роблять неправильно. Окрім того, що обидва наражають себе на небезпеку (як у випадку з коридою із Контрибуцією), змушують переживати батьків (життя Робінзона Кукурудзо - Павлуші - далеко від дому), вони ще й псуютб чужі речі (наприклад, коли вкрали кавуни). Але, якби Ява та Павлуша розуміли це, то чи був би веселим цей роман?
" Тореадори з Васюківки" - дійсно цікава і смішна трилогія. Мені дуже сподобалися пригоди хлопців, читати такі книжки - одне задоволення. Роман змушує задуматися над своєю поведінкою, навіть якщо не аналізовувати твір. Ці думки приходять самі.
Всеволод Нестайко - справжній майстер слова. Один із небагатьох авторів, хто зміг написати дійсно захоплюючий твір для дитячої аудиторії.
