Объяснение:
Крім загальних функцій у вихованні дитини батько і мати виконують ще й специфічні, які засновані на статевому розходженні. За своєю природою і соціальним статусом чоловік споконвіку є надійною опорою і захистом завдяки тому, що він більш розвинений фізично, активний у всіх відносинах. Лицарські якості, давно розгублені в сучасному світі, але проте бажаний образ чоловіка і батька – це образ справжнього чоловіка, сильного духом, людини честі і обов’язку.
Тане, розбавляється перекрученими поняттями образ справжнього чоловіка і прирівнюється до образу самця. Однак дати чоловікові справжню оцінку можна на підставі того, який він як чоловік й батько, як глава сім’ї, як вихователь. Адже сімейний побут вимагає від людини прояви найблагородніших якостей, таких, як розум і терпіння, вміння рахуватися з чужою думкою і вчитися на власних помилках. Мистецтву виховання, як будь-якому ремеслу, потрібно вчитися, і тоді кропітка щоденна праця обов’язково принесе позитивні результати. Модель побудови сімейних відносин між матір’ю і батьком стане для дітей в майбутньому основою для організації власного сімейного життя.
Роль чоловіка в сім’ї часто буває недооцінена. Дуже важливу роль він має у вихованні синів, адже хто, як не справжній чоловік, своїм прикладом навчить дитину тому, як треба ставитися до жінки, піклуватися про сім’ю, ділити між усіма членами сім’ї тягар господарських турбот, навчить вирішувати конфлікти, створювати дружні відносини в сім’ї. Тільки в повноцінній сім’ї, де з дитинства прищеплюються належні стереотипи внутрішніх сімейних взаємин, можливо підготувати дитину до майбутнього дорослого життя. Дівчатка і хлопчики, які виросли без батьків, стають хорошими працівниками, вірними товаришами, але дуже складно їм даються труднощі сімейного життя, адже перед ними не було живого прикладу чоловічої поведінки.
Батьки частіш усього дуже стримані в прояві своєї любові, проте ця стриманість буде цінуватися дітьми не менше, ніж безмежна ласка матері. Батько своїм існуванням вносить гармонію і розміреність в сімейне життя, стримує почуття безрозсудною любові матері до дитини, є таким собі якорем. Мужність і сила характеру вчать дітей долати труднощі, спонукає перемагати, виховує волю. На плечах батька має лежати і військово-патріотичне виховання . Могутню виховну силу мають сімейні традиції, і де, як не в повноцінній сім’ї, можна відчути їхній вплив.
Але часто діти наслідують не тільки позитивний приклад батьків, а й погані риси характеру. Величезну помилку роблять ті батьки, які для виховання вибрали силові методи. Шкода, що багато людей не розуміють, що авторитет сили – найслабший і недовговічний авторитет, він не переконує, а пригнічує, народжує такі якості характеру, як боягузтво і прислужництво. Великої шкоди вихованню дитини завдає батьківська поблажливість, коли батьки не надають особливого значення дрібним, на їх думку, провинам дитини. Важливо, щоб батько і мати були єдині в обраному методі виховання. Розкидане сміття повинно бути прибране, розірвана книга приведена в порядок, нехай в перший час одному з батьків доведеться брати в цьому безпосередню участь, зате подібні уроки виховують у дитини почуття відповідальності. Якщо ж з боку батька дитина знаходить постійні поблажки, відмовки і виправдання, мамині зусилля будуть марними, тому що її авторитет буде підірвано.
Хорошому батькові необхідно кожен день свого життя пов’язувати з життям сім’ї, свої інтереси – з інтересами дітей, залучати дітей до своїх захоплень, справ і турбот. Батько стає хорошим вихователем тоді, коли його власне життя є прикладом для наслідування. Батькові в очах дітей потрібно стати борцем за правду і справедливість, щоб виростити з дитини не скептика, а людину, готову до дії, щоб надалі дитина була не безпорадною при зіткненні з труднощами і несправедливістю сучасного світу. Справжній батько – це старший товариш, який завжди зрозуміє і до в труднощах справою або радою, завжди стане на захист. Це вчитель, який відкриває перед дитиною нелегку дорогу життя, вчить стриманості, діловитості і вмінню тримати своє слово.
Людина — це унікальна істота, вона є особою, яка має власний розум, власну волю, власні почуття.
Людина безсмертна у своїх ділах. Усе, що кожен з нас зробить, матиме свій слід у майбутньому. Покликання кожної людини — жити гідно. Часто ми відволікаємося на дрібні і скороминущі речі, а це принижує людину, робить її життя примітивним і нецікавим.
Кожен має особисте покликання. Кожного наділено тим чи іншим талантом, якоюсь характерною властивістю, яку людина може розвинути або змарнувати. Навіть якщо ми не маємо здібностей до мистецтва, науки чи спорту, то можемо розвивати щедрість, терпимість, порядність та інші чесноти. Часто людина будує величезні плани, мріє про високе життя, але не вміє бути уважною до щоденних потреб рідних. Люди мають жити в дружбі, злагоді, допомагати один одному. А до має бути безкорисливою. Сильніший повинен піклуватися про слабшого. Сила сильного полягає в тому, наскільки він використовує її для служіння іншим. Батьки не просто виховують дітей, забезпечують їжею, одягом, відсилають до школи; вони люблять їх і піклуються про них.
Кожну хвилину потрібно пам’ятати, що треба навчитись прощати, жити в спільноті: потішати самотніх, давати потребуючим. Ми маємо творити добро і боротись зі злом. І якщо деколи відступаємо від цього, то завжди маємо можливість виправитись.
