Провідміняти: три тисячі шістсот сорок вісім, триста дев' яносто четвертий

Я писал это сочинение под свой край изменеш чучуть вот (я сам писал)

 

                                                                                                                            И я смотрю — я просто очарован!

                                                                                                                            Уже вдали край неба засиял.

                                                                                                                            Так здравствуй,

                                                                                                                             Здравствуй,

                                                                                                                             Утро Приднестровья!

                                                                                                                             Любимая

                                                                                                                             И светлая Земля!        

                                                                                                                                                (Н.В. Иченко)

Я  живу в прекрасном крае --Приднестровье. Само название уже говорит о жемчужине нашего края  -  реке  Днестр. В лучах теплого южного солнца величавый  Тирас несет свои воды. Его высокие берега одеты в зелёные леса. Трудолюбивые люди  разбили множество фруктовых садов. А главной гордостью стали виноградные плантации. Далеко за пределами государства известны вина из чудесного сока.

Каждое время года неповторимо красиво в моем краю. Лето радует зеленым ковром трав и разноцветной россыпью цветов.  Осень раскрашивает всеми цветами радуги листья лесов, садов, и парков. Прогулка за опятами или маслятами дает заряд бодрости и полные легкие кислорода. Зима - осыпает искрящимся инеем ветви деревьев и причудливой формы кусты. Рисует ажурные узоры на окнах. Сковывает льдом реку и сердито трещит морозом. И вот, наконец, девочка-весна уже осторожно заглядывает раскосыми зелеными глазами сквозь узорчато-искристую зимнюю мантию. То зазвенит она веселым смехом капели, то кинет россыпь подснежников на лесную полянку.

Этому краю посвящено очень много стихов, потому что нельзя не любить это благодатное место. Клубящийся над водой туман, дает ощущение жизни над облаками. Кусочек рая -  так называют местные жители эту землю. Закончу я свой рассказ еще одной цитатой из стихотворения нашего земляка- рыбничанина – Николая Васильевича Иченко:

                                          Во мне живёт, цветёт и зреет

                                          Мой добрый край, мой славный край!

Самий зворушливий образ, відомий як у релігії, так у Літературі й мистецтві — образ матері, що заколисує рідне дитя. Ця картина наповнює глядача відчуттям затишку, захищеності й комфорту. Адже саме мама ще до народження піклується про дитину, тільки поруч із нею дитя перебуває в абсолютній безпеці. Тарас Григорович Шевченко писав — «Нічого кращого ні, як мати молода зі своїм дитятком малим».Вся та турбота, любов, ніжність і щира, нічим не обґрунтована прихильність, що випробовує матір до своєї дитини знайшли своє відбиття в чистих безневинні колискові. Все своє бажання бачити рідне дитя здорова, гарна, щаслива, розумним і успішним мати вкладає в невигадливі рядки, які часом досить фальшиво, без музики наспівує в сутінку рідному чаду, у ритм погойдуючи колискуКолискова пісня повинна заспокоїти дитя, тому в немудрому тексті прослизають самі м’які, ніжні речі й створення, знайомі нам усім з дитинства: мурчащий кошеня, пухнатий кролик, тиха лисичка з м’якими лапками, що гурчать голуби й маленькі ластівки; подушка, набита легким повітряним пухом і мамині руки. Ця пісенька з народження прищеплює нам любов до комфорту, учить нас тому, що таке щастяЩоб викорінити з дитини примхливість, норовливість і впертість у колискову вводять негативних персонажів — підлу хитру лисицю, страшного сірого вовка або Бабая. Така колискова вчить нас страху, адже безстрашність не завжди є чеснота, порию воно є гіршим з пороківИ хоча колискові здебільшого небагатослівні, вони несуть у собі куди більше змісту, чим інші пісні. Саме з колискових починається формування немовляти, як людини, окремої особистості. Відомо, що діти в малому віці, як губка усмоктують ту інформацію, що пропонує їм навколишній світКолискова — перший урок, що одержує дитина у своєму житті. І тільки мама може проспівати колискову такий, який вона повинна бути — наповненої теплом і турботою, любов’ю й прихильністю. Ні батько, ні сестра, ні бабуся не можуть випробовувати до дитини того пещення, що дарує своєму чаду мати. А виростаючи, ми так часто в моменти суму хочемо знову почути мамину пісню, і відчути маминої теплої руки. Мамині колискові призначені лише для одного слухача — для її дитини, і тільки мати може бути виконавцем такий немудрої, але такої важливої пісенькиНапишіть у відповіді тут