Приголосні звуки поділяють на м’які та тверді.
В українській мові є 10 м’яких звуків: [д’] [з’] [дз’] [л’] [н’] [р’] [с’] [т’] [ц’] [й] , для їх позначення використовують знак’.
Звук [й] завжди м’який.
Твердих звуків 22: [б] [в] [г] [ґ] [д] [ж] [з] [дж] [дз] [к] [л] [м] [н] [п] [р] [с] [т] [ф] [х] [ц] [ч] [ш]/
Якщо після приголосного звуку ідуть букви Я, Ю, Є, І, Ь, тоді попередній приголосний звук буде м’яким або пом’якшеним твердим звуком. Для пом’якшення твердого звуку після нього ставлять знак пом’якшення ’: [п а п’ і р]
Буква «знак м’якшення» – ь разом із попередньою буквою позначає на письмі м’який приголосний звук.
Якщо приголосний звук стоїть в кінці слова або після нього йдуть букви А, Е, И, О, У, апостроф чи інші приголосні – він твердий.
Сподобалась сторінка? Поділіться з друзями:
Объяснение:
Відокремлені обставини
Відокремлені обставини – це виділені за до інтонації і пунктуації члени речення, що виступають у функції різних обставин. Морфологічно відокремлені обставини виражаються: а) дієприслівниками або дієприслівниковими зворотами, тобто дієприслівниками разом з пояснювальними словами; б) прийменниково-відмінковими формами іменників; в) прислівниками.
Найпоширенішим різновидом відокремлених обставин є дієприслівниковий зворот.
Дієприслівниковий зворот – напівпредикативна відокремлена конструкція, що складається з опорного дієприслівника і залежних від нього компонентів.
