моє покоління стало очевидцем перехідного періоду нашої держави в побудові демократичного суспільства. український народ рухається вперед, долаючи труднощі, виправляючи допущені помилки. але, на жаль, щоразу нові зміни нашої влади призводять до нових змін у самій країні. дуже часто все починається спочатку, у розбудові змінювати вже я надіюся на те, що моя країна вийде на правильний шлях, вірю в майбутнє незалежної держави, яка посідатиме гідне місце серед інших держав. для цього ми повинні докладати великі зусилля, працювати й творити задля її добробуту, сприяти розвитку всіх сфер її життя. коли кожен з нас усвідомить, що майбутнє незалежної країни таки знаходиться лише в наших руках. і це буде залежати не лише від майбутнього країни а і майбутнього самих нас - людей!
- Ооо, привіт ,Оксано, скільки літ, скільки зим?
-Привіт ,Настю, ой і справді так давно не бачились...
- Ти не проти піти в якесь кафе, посидіти, поговороити?
- Ну звісно не проти, але зараз я маю справи, давай зустрінемось краще ввечері, десь о п'ятій годині.
- Згода, ну тоді до зустрічі.
- Бувай.
Ввечері:
- Хмм...Вже п'ята, а Насті все немає і немає, де ж це вона? Ну ще трохи почекаю
Тим часом Настя:
- Ой вже 5, а я ще зовсім не готоваНу нічого Оксана почекає...
Тим часом у Оксани:
- Вже година пройшла, а Насті все нема. Вона напевно і не прийде, йжу я до дому...
Оксана зібралася і пішла, а через 5 хвилин прийшла і Настя, але подруги там вже не було.
- А де ж Оксана?Вона напевно на мене не дочекалася...Ну от і поспілкувалися...
