Фонетичний розбір слова думати

1.При́судок — головний член речення, пов'язаний координацією з підметом, що виражає дію предмета, названого підметом. Найтиповіша форма присудка — дієслово в особовій формі, що означає дію чи стан суб'єкта, названого підметом. Присудок — головний член двоскладного речення, що характеризує підмет за дією чи ознакою.3.Пі́дмет (лат. subjectum) — це головний член речення, граматично незалежний, означає предмет, ознака якого виражається присудком. Підмет і другорядні члени речення, що належать до підмета, утворюють групу підмета. 4.Підмет може бути: простим — вираженим одним словом; складеним — вираженим словосполученням 5.Солодкий голос матері пробивався до неї через магічну заслону думок.

Брат з сестрою йдуть до школи.

Сміливі зажди мають щастя.

Объяснение:

3мрпо

Над річкою Дніпром у селі Старому Кодаку жив молодий лоцман  Карпо Летючий. Був він потомком  запорожців — високий, чорнявий та кучерявий,сміливий. Добре знав усі дніпровські пороги змалку. Лоцманський отаман дуже любив Карпа й настановив його головним керманичем

Якось приплив до порогів байдак із багатим товаром, і попросив купець найкращого лоцмана. Отаман послав Карпа Летючого, пообіцявши йому за добру роботу найбільшу плату. 

Погода була тиха та ясна. Десь далеко шуміли пороги. Гребці дружно махнули веслами й полетіли, як на крилах. 

Щасливо проминули три пороги. Карпо був гордий і радісний. А попереду вже гудів Дід, чи Ненаситець. Здавалося, що ревла череда волів або стріляли з гармат. 

Білий гребінь хвилі пробіг по воді. Коли десь узявся вітер, ухопив судно й зніс набік. Карпо сам кинувся до стерна, закричав на гребців, але нічого не міг удіяти. Страшний камінь Крутько вхопив байдак і обкрутив його навколо себе, зламавши стерно. Гребці здійняли руки до Бога, і Карпо втратив пам'ять. 

Коли Карпо прийшов до тями, то побачив пишний сад, луки, прекрасні квіти, від яких не можна було відвести очей. 

До Летючого підійшли двоє чоловіків в одязі запорожців і сказали йому спускатися вниз із гори. Карпо здивувався — такі ці люди були високі, рівні, дужі! А запорожці теж із подивом запитали, чи всі люди в Україні стали такі мізерні та маленькі, як оце він. І розказали, що як зруйнували Січ, характерники ( зачарували її всю — з островом, , з козаками — і тепер вона тут. 

Запорожці повели Карпа через ліс,, до свого товариства. Козаки були дужі, гарні, , розмовляли стиха, а здавалося, що то ревуть Дніпрові пороги. 

Пройшли через пишний сад зі спілими яблуками та грушами, виноградом. У ньому спочивали старі запорожці. У другому саду співав сивий кобзар. 

Далі всі пішли до гетьмана й сказали, що прибув чоловік з України. Гетьман розчулився, з його очей впали сльози й обернулися на квітки. Став він розпитувати Карпа про те, чи пам'ятають в Україні гетьмана й козаків, чи розказують про них попи, ченці.Про те, як живеться людям на світі, краще їм чи гірше, і чи й досі терплять від ляхів, татар . Карпо відповів, що про запорожців вони чули  від кобзарів. Про татар уже й не чути, а ляхи,  й москалі є. Зітхнув гетьман і сказав громаді, щоб ішли разом з ним до церкви за Україну.