Жили собі колись Іван та Одарка, довго жили, та й не один пуд солі з’їли. Одарка була вередлива, і якось закортіло їй стати як дві краплі води схожою на Памелу Андерсон. І наказала вона Івану, щоб той ішов хоч під три чорти, та дістав гроші на пластичну операцію. Іван обурився, та все ж він кохав дружину, і пішов за тридев’ять земель заробляти гроші. Довго ходив він світом, сім пар чобіт стоптав. Нерідко був він за два кроки до загибелі, та все ж таки повернувся до Одарки. А вона так скучила за ним, що вивчила його фото, як свої п’ять пальців. Дуже зраділа Одарка, і сказала, що їй не треба навіть сім чудес світу, тільки б бути разом. Іван теж зрадів, тим більше, що Одарка й так виглядала на всі сто. І стали вони жити краще ніж жили, а всі негаразди оминали їх десятою дорогою.
-Ти що, знову до школи збираєшся? — спитала мама. — Книжки перебираєш. — Ні! — мамі не кажу нічого. — Просто складу акуратно... Мама здивовано стенула плечима. І поставила мені їжу. Їм. Надворі сонячно. Горобці ганяються один за одним. Один подібний до Петька Софіяна... Петько, мабуть, вже на вулиці. І Вадим. А може, не починати з уроків?.. Я ж іще не дав собі слова. Я ще тільки збирався давати. І ніхто ж про це не знає. Я можу його ще переглянути. Почати не з уроків. Почати з прибирання квартири. Мама ось піде з обіду. Я візьмуся... Поприбираю геть усе. І спальню, і прихожу, і кухню... А поки вибіжу надвір... Полегшено зітхнув. Ніби гора з плечей зсунулася... А надворі так гарно. Квіти цвітуть. Бджоли літають. Пташки щебечуть. Зовсім не хочеться заходити в квартиру. Може, сьогодні не починати перевиховуватися? Може, переглянути і це слово? Ніхто ж не знає, що я його давав. Я ж сам собі, а не по радіо. Чи в газеті... Правильно! Почну із завтрашнього дня... З ранкової фіззарядки. Знову ніби скеля з плечей зсунулася... Дивно. Одне слово, а яке воно важке...
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
