Виправити всі помилки.
1. Незважаючи на дощ, робота кипіла.
2. По вулиці ідуть співаючи дівчата.
3. Не читайте книги лежачи на піску.
4. Ми бігли не чуючи ніг.
5. Сергій говорив не переводячи дух.
6. Жінка йде поволі й, трохи зігнувшись.
7. Вибрала найкращу сукню, але надівши її на вечір не пішла а сіла за комп’ютер.
8. Він стежив за жінкою що зігнувшись під важкими відрами, повними води, переходила вулицю.
9. Вигріваючись на сонці, привільно й владно розтягнувся Дніпро широкою долиною викручуючись поміж горами, вилискуючи піщаними лисинами мілин і зникаючи із зору танув у блакитній імлі, десь аж на обрії за синіми, ледве окресленими контурами гір.

Як би там не говорили, але багато в чому сама людина все таки визначає свою долю тоді коли вона все ж може вибирати. Але ж часто буває що з нами стається банальна випадковість яка вирішує все за нас.Доля людини у великій мірі залежить від того як вона мислить і який в неї характер.Що судилося, те зміниш. У кожному житті людини є свій сенс і їй визначено пройти певні випробування і повороти долі. Але якщо у людини сильна воля, то вона змінить те, що визначено і справиться з усіма зовнішніми перепонами на шляху до того, що вона хоче. У кого сильна воля - буде творити свою долю.Той, у кого слабка воля, не може бути творцем своєї долі - він підкоряється обставинам та іншим людям, які його долю і формують. Тільки вольова людина може взяти долю в свої руки, і сама визначати свій шлях, а не по течії. Можу навести приклад з літератури. Як писав Т. Г. Шевченко: "У кожного своя доля і свій шлях широкий..." . 
Цим він хотів сказати,що людина творить свою долю , а доля її шлях.Також доля залежить від характеру людини. Наприклад як у пісні Короля і Шута "Два друга и розбійники" один хлопець сказав що здробить все, що завгодно тільки щоб вони не вбивали його. Отаман зграї сказав вбити свого друга , на що він погодився і в той же момент встромив у серце друга клинок. Ось так можуть робити люди із слабким характером, хоча він міг і не підкорятися наказу, а разом з другом відбитися від тієї зграї розбійників, або хоча би втекти.
На завершення свого роздуму підсумую: я аж ніяк не стверджую, що треба опускати руки, якраз навпаки, боротись потрібно до останнього. От тільки коли настає те "останнє", не варто товкти головою в стіну, натомість куди краще впасти в теплі обійми старої-доброї долі.

    Завжди приємно гуляти по чистих і привітних вилуцях свого селища. Але останнім часом це рідко коли вдається. Відусіль можна знайти купи різного сміття, будь то центр села, чи останні кутки далеких вулиць. Мені інколи стає дуже соромно за тих людей, які так беззтактовно вчиняють - просто викидуючи зайві речі або сміття під дерева чи навіть на саму дорогу. Люди, схаменіться! З такими темпами ми перетворимо селище  на справжнє сміттєсховище! Ви ж цього не хочете? Тому, борімось разом зачистоту нашого рідного куточкаⒶ!