Утворіть від позначених чисел збірні числівники. Запишіть їх, поєднавши в
амостійно дібраними імении
3-
5-
12 -
7-

Сиди Фекло поки не смеркло
Для нашого Федота не страшна робота 
Жвавий Савка, аж шкура на ньому горить 
Наша Парася на все здалася
Заплач, Матвійку, дам копійку
Наш Антін не тужить об тім; 
Не вмер Данило – болячка вдавила;
Держись, Хома, іде зима;

Іван на дуду грає, а Марія з голоду на кутні співає. 
Нагуляеться Іван — дістанеться і нам. 
Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати.
Я йому про Хому, а він мені про Ярему
Куди Макар телят не ганяв
Казала Настя - як удасться
Видно, що Солоха пироги пече - всi ворота в тiстi

План 

1. Тернистий історичний шлях. 

2. Мова — душа народу: 

а) значення етнічних особливостей; 

б) духовна сутність мови; 

в) вплив історичних подій на розвиток мови. 

3. Збереження мови — обов'язок кожного українця. 

Історія народу нагадує тернистий шлях, що веде нас із сивої давнини у сучасність. Не можна пройти його, не поранившись колючими голками. 

Такий шлях проходить кожен народ. Впродовж свого існування нація переживає занепад і піднесення. 1 чого буде більше, залежить від здатності зберігати і правильно використовувати спадщину предків. І матеріальну, і духовну. 

Деякі народи, на жаль, поступово втрачають свої етнічні особливості, такі, як мова, культура, традиції. Кожен з цих аспектів важливий, а найголовнішим серед них є мова. 

Мова — душа народу, його духовна сутність. Значення її дозволяє людині піднятися вище у своєму розвитку. Мова— не тільки засіб спілкування. Це етнічна категорія, що притаманна кожному народові. 

На сучасному етапі розвитку нашого суспільства мові надано статус державної. Це велике досягнення сьогодення, бо історія розвитку української мови трагічна й водночас повчальна для представників інших національностей. Довелося їй пройти тернистий шлях знущань, заборон, катувань кращих представників інтелігенції. Звичайно, це наклало певний відбиток на ставлення людей до мови. 

Зараз гостро постає проблема звикнення до рідної мови. Адже повернути духовні цінності можна тільки завдяки материнській, милозвучній, солов'їній нашій мові. Без неї ми не зможемо називати себе нацією у повному розумінні цього слова. Бо входимо в життя з рідною мовою, з нею стійко переживаємо всі суспільні негаразди й радість пізнання нового. 

Пишаюся тим, що я українець. Люблю й ціную свою рідну мову. Але чітко усвідомлюю, що цього замало. Треба робити все для її піднесення.