Не китайкою покрились Козацькії очі, Не вимили біле личко Слізоньки дівочі: Орел вийняв карі очі На чужому полі, Біле тіло вовки з'їли, — Така його доля. Дарма щоніч дівчинонька Його виглядає. Ні батька, ні неньки; Одна, як та пташка в далекім краю. Сумує, воркує, білим світом нудить, Літає, шукає, дума — заблудив. Щаслива голубка: високо літає, Полине до бога — милого питать. Вона все ходить, з уст ні пари. Аж гульк — з Дніпра повиринали Малії діти, сміючись. "Ходімо гріться! — закричали. — Зійшло вже сонце! Мене мати породила, Нехрещену положила. Ходи до нас вечеряти: У нас козак в очереті, В очереті, в осоці, Срібний перстень на руці; Молоденький, чорнобровий; Знайшли вчора у діброві. Гай обізвався; галас, зик, Орда мов ріже. Защебетав жайворонок, Угору летючи; Закувала зозуленька, На дубу сидячи; Защебетав соловейко — Пішла луна гаєм; Червоніє за горою; Плугатар співає. Іде, спотикнеться, — Коло серця козацького Як гадина в'ється.
Прийшла весна у рідний край, та принесла із собою легкий, м’який вітерець. На деревах почализ’являтися листочки. Сніг почав танути, на пагорбі вже пробивалися квіточки. Он видно зайця, який, пробігши, прим’яв травичку. Пташки, з різнокольоровим пір’ям оселилися на верзівці мого солом’яногодаху. На подвір’ї мурликали кошенята, і терлися об лавку. З-за хвіртки виглядала корова, яка тільки-но встала з м’якого сногу сіна. Курочки дзьобали черв’яків, що повиповзали зі своїх схованок! Весна прийшла!
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
