Питання йшло про нове будівництво на протязі року

Образ Олеся

Олесь сором’язливий хлопчик, що навчається у сільській школі. Ось як описав його зовнішність автор: «Він ще малий, головою ледь до клямки дістає. Очі в нього чорні, глибокі, як вода в затінку, дивляться широко, немов одразу хочуть збагнути увесь світ».

Характеристика Олеся

 

Хлопчика Олеся характеризують такі людські риси:

добрий

людяний

гуманний

лагідний

співчутливий, небайдужий

уважний та пильний до природи, вміє бачити красу навколо себе

сором’язливий

розумний

допитливий (цікавиться усіма дрібничками, що трапляються йому на шляху до школи)

смирний

слухняний по відношенню до матері

з повагою та бережливістю ставиться до природи

дбайливий

старанний

відмінно навчається у школі (до випадку з малюванням дятела замість горщика)

рішучий, впертий (вміє відстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти)

щирий

щедрий

незлопам’ятний (з легкістю забув образу на Федька Тойкала, який його вдарив за, нібито, зраду)

вдячний

здатний стати справжнім, вірним другом, але поки що не знайшов собі приятеля серед однолітків, адже вони, так само як і дорослі, вважають його диваком

Аналіз твору «Дивак»

Чому Олеся називають диваком?

Передусім, через його незвичне, безмірне захоплення природою. Хлопчика захоплює краса рідного краю. Він з такою всепоглинаючою любов’ю ставиться до природи, що йому навіть шкода псувати лід, яким покрилася річка. Ось витяг з його діалогу з іншими школярами:

— Ей, Олесю! – кличуть з гурту. – Гайда з нами подушки гнуть!

— Навіщо лід псуєте? – у відповідь Олесь. – Він ще молодий.

Чим зацікавив мене Олесь з оповідання «Дивак»?

Своєю поведінкою Олесь мене не зацікавив, а навіть вразив. Хлопчик дуже трепетно і зворушливо ставиться до природи. Можна сказати, він сприймає її як живу істоту. Ось приклади епізодів, що траплялися з Олесем та дозволяють зробити висновок про нього як особистість:

не забрав у дятла шишки

допоміг сосні не впасти, бо нагріб снігу під окоренок

намагався перешкодити хижій щуці з’їсти пліточку та жалкував, що це не вдалося

переймався, що коням буде важко везти багато сіна

прохав діда Прокопа не хльоскати, тобто не бити, батогом коней.

У чому головна думка твору Григора Тютюнника?

Автор поставив за мету через образ маленького хлопчика Олеся показати ставлення до природи з ніжністю та любов’ю. Оповідання навчає підростаюче покоління бути помічати мальовничу красу рідного краю, а головне — охороняти скарби природи.

У творі зображено різне ставлення людини до природи, адже хлопчику Олесеві протиставлений образ його діда Прокопа, який споживацьки ставиться до природи. Це і є відображенням боротьби добра і зла в оповіданні: з одного боку, духовна краса особистості й єдність людини та природи (через образ Олеся), з іншого — користолюбство, черствість і жорстокість (через образ діда Прокопа).

На мою думку, саме такі люди, як Олесь, врятують світ, адже вони мудрі, небайдужі до чужого горя та чутливі до навколишнього світу.

Вы ожидали треска и грохота, но ничего неслышите, кроме глухого, однозвучного шума, похоже-го на очень отдаленный гром. Вместо чудовищнойломки, столкновений и дружного натиска, вы видитебезмятежно лежащие, неподвижные груды изломан-ного льда, наполняющего всю реку от берега до берега.Поверхность реки изрыта и взбудоражена, точно поней великан-пахарь и тронул ее своим гро-мадным плугом. Воды не видно ни капли, а только лѐд,лѐд и лѐд. Ледяные холмы стоят неподвижно, но у васкружится голова, и кажется, что мост вместе с ва-ми и с публикой куда-то уходит. Тяжѐлый мостмчится вдоль реки вместе с берегами и рассекаетсвоими быками груды льда. Вот одна большая льдина,упершись о бык, долго не пускает мост бежать отнее, но вдруг, как живая, начинает ползти по быкувверх, прямо к вашему лицу, словно хочет проститьсяс вами, но, не выдержав своей тяжести, ломается надва куска и бессильно падает. Вид у льдин грустный,унылый. Они как будто сознают, что их гонят из род-Диктант как прием обучения орфографии, пунктуации, развития речи учащихся16ных мест куда-то далеко, в страшную Волгу, где,насмотревшись ужасов, они умрут, обратятся в ни-что.Скоро холмы начинают редеть, и между льди-нами показывается темная, стремительно бегущаявода. Теперь обман исчезает, и вы начинаете видеть,что двигается не мост, а река. К вечеру река уже по-чти совсем чиста ото льда.