За яку працю треба більше поважати людину – за фізичну чи інтелектуальну?
Особисто для мене повага до тієї чи іншої людини не пов'язана з її фізичною чи інтелектуальною працею. Тобто я не можу сказати, що поважаю всіх людей за їх фізичну працю і автоматично не поважаю за інтелектуальну. Поважаю людей за їх чесність, щирість, мудрість, щедрість, здатність до самопожертви тощо. А ці якості можуть належати як тій людині, яка працює інтелектуально, так і тій, яка працює фізично.
Інша справа, що люди, які працюють фізично у нашій країні у переважній більшості не забезпечені фінансово на належному рівні, а особисто для мене це і є неповага до них. Фізична праця знецінена і на це хотілось би звернути увагу тих, хто знаходяться при владі.
Я поважаю хліборобів, шахтарів, слюсарів, столярів, вчителів, дизайнерів, системних адміністраторів – людей будь-якої професії, якщо вони професіонали у своїй справі, поліпшують життя людей результатами своєї праці, мають певні моральні якості, які, наприклад, не дозволяють брати хабарі на робочому місці. Такі люди, однозначно, заслуговують на повагу.
ответ:Я дуже часто замислююсь над тим, що може зробити мене по-справжньому щасливою. Насправді, для цього потрібно небагато: прекрасне самопочуття, близькі люди поряд, затишна атмосфера. Щастя у дрібницях: в улюбленій справі, у прекрасній погоді, у вогниках нічного міста або зоряному небі. Щастя живе в середині нас, його потрібно пробудити.
Але інколи бувають хвилини, у які я не можу почуватися щасливою. Це відбувається, коли у близьких для мене людей виникають проблеми зі здоров'ям, їх щось турбує. Тоді у мене болить душа за моїх рідних. Проте минає час, проблеми минають. І у такі хвилини я починаю усвідомлювати, як мало потрібно для щастя! Я щаслива людина, адже маю все для цього: прекрасну родину, відданих друзів, хобі та радість від того, що я живу.
Объяснение:
