Я вважаю дуже глибокою й точною думку видатного вченого та філософа Арістотеля, що кожна людина може зробити ту чи іншу помилку, та лише дурні й надалі обстоюють її, навіть знаючи вже, що вона хибна. Додам тільки, що кожен із цих дурнів по-різному нерозумний.
По-перше, є настільки вперті люди, які, навіть знаючи про хибність своїх думок, через самозакоханість та егоїстичність наполягають на помилкових твердженнях, уважаючи нісенітницею те, що вони взагалі можуть помилитися.
Насправді я дуже часто бачу тих, кому важко, нестерпно визнавати власні помилки. Наприклад, моя найкраща подруга Марія. Якось ми з нею посперечалися про пісню групи «Роллінг Стоунз», у якій вона деякі слова співала неправильно. І навіть тоді, коли я відшукала текст пісні та показала Марії, вона все одно пирхала й наполягала на своєму.
По-друге, бувають не дуже розумні люди, які, почувши певне твердження, починають направо й наліво поширювати його, не усвідомлюючи помилковості або примітивності самої думки. Хоч у такому разі вони, дивлячись на інших зверхньо, почуваються найрозумнішими, та насправді не є такими.
Яскравих прикладів цього чимало в п’єсі «Мина Мазайло», де Микола Куліш засуджує міщанство та національну упередженість. Для себе я визначила в цьому творі ще одну проблему — проблему неправильності думки, світогляду, заснованих на сприйнятті лише зовнішньої форми явища. Таке сприйняття властиве тьоті Моті, Мині Мазайлові, його дружині та навіть Рипі. У їхній самовпевненій міщанській пихатості насправді виявляється бідність думки й обмеженість.
Отже, кожен може помилитися, і це природно.
- Привіт Дмитре!
- Привіт Олеже! Як ся маєш?
- Все добре! А ти?
- В мене теж все добре.
- Що нового?
- Та ось нову книжку почав читати.
- О цікаво. А яку?
- Називається "Майн кампф". Автор Адольф Гітлер. Я чув, що він ще хорошим художником був. Тай книга дуже цікава.
- А про що вона?
- Я не багато прочитав. Поки що він розповідає про своє життя. Воно у нього теж було досить цікаве.
- Напевне, дуже хороша книга. Ти молодець, що читаєш. Це добре впливає на критичне мислення людини.
- Дякую. А що ти читаєш?
- Та, нічого я не читаю.
- Я ж бачу он якась книга лежить у портфелі. То точно не підручник...
- Ти сьогодні дуже уважний! Так, це не підручник. Це книга Карла Маркса "Капітал". Я, просто, тільки почав її читати. Вчора у вечері купив у якихось хлопців за 20 гривень. На них були червоні футболками на яких було, чомусь, намальовано серпи та молоти. Вони, напевне, не з нашого міста, з села. А коли зайшов у під'їзд почув слова: "Стояти! Поліція!".
- Зрозуміло! Ти теж молодець, що почав читати...
- Ну бувай. Вже дзвінок дзвонить. Треба поспішати на урок. Пробач! Потім поговоримо.
- Зачекай. У мене до тебе, незрозуміло чому, виникло одне запитання.
- Ну то, будь-ласка, кажи скоріше. Я поспішаю!
- Добре. А ти випадково не єврей?...
Объяснение:
Хочеш бери, хочеш не бери. Я старався!
