Українські народні звичаї і традиції
Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них — світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі.
Дуже тісно народна творчість пов'язана із звичаями, що являють собою закони, якими українці керувались щоденно.
Як і рідна мова, звичаї об'єднують людей в один народ. Того, хто забуває звичаї, карають Бог і люди, а, за українським повір'ям, у батьків, що не дотримуються звичаїв, народжуються діти, які стають вовкулаками.
Дохристиянські звичаї гармонійно переплелися з релігійними, утворивши обряди, які ми маємо на сьогодні: колись Різдво припадало на свято зимового повороту сонця, вісника врожаю та щастя, про що й співається у колядках. У них переплелися мотиви хліборобські, військові, казково-фантастичні, весільні та біблійно-релігійні.
Обряди охоплюють все життя людини від народження до смерті (пологи, запросини баби-повитухи, відвідини новонародженого та породіллі, хрестини, дівування, заручини, весілля, поховання); всі сфери людської діяльності та сільського господарства (заклик весни, веснянки, перша борозна, зажинки, жнива, обжинки ).
Сімейне життя традиційно супроводжувалось різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі визначали певні етапи життя та розвитку, а весілля являло собою справжню народну драму, до якої включались ігрові дії, танці, співи, музика. Народження дитини завжди було визначною подією в житті родини, адже за народним уявленням "хата з дітьми — базар, а без них цвинтар". Вагітну жінку не можна було лаяти та ображати. їй слід було якомога довше приховувати вагітність, щоб ніхто не знав і не врік, щоб не тяжко було родити. Аби дитина була здоровою, до першої купелі лили свячену воду. Дівчаткам додавали меду, молока та квітів, щоб були гарними, а хлопчикам — дев'ясилу, щоб росли здоровими та дужими.Новонароджену, а особливо хвору чи кволу дитину, треба було якнайшвидше охрестити. У церковному обряді хрещення на перший план виступають хрещені батьки, ролі яких надавали особливого значення. Вони шанувалися як близькі родичі і були для хрещеника другими батьками, бо мали за обов'язок опікуватися дитиною, брати участь у її вихованні, допомагати у скрутну хвилину. Хресні мали бути хрещеними та перебувати у церковному шлюбі.
Після хрещення до хати сходились родичі та сусіди. Не можна було приходити з порожніми руками.
Говорячи про сімейні звичаї українців, слід згадати про приймац-тво, яке було традиційним явищем сімейних відносин та полягало у переході чоловіка до батьків дружини, якщо в цьому була необхідність. За приймаків також вважались посиновлені сироти.
Досить довго на Україні побутував звичай побратимства (посе-стринства) — духовного споріднення та взаємодо . Цей звичай сягає корінням чи не скіфських часів. Зазвичай браталися у присутності односельців. Побратимами найчастіше були люди одинокі. Цей обряд забезпечував до в скрутну годину і прирівнював побратимів до кровних родичів.
Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв'язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам'ять нашого народу.
Зима в лісі зовсім інша - не та, що в місті. Зайдеш в зимовий ліс - і опинишся в казці. Дерева, кущі, пеньки, навіть повалені стовбури так красиво закутаний в снігові покривала - ніби все вони витвори мистецтва. Сніг білий і чистий, а повітря навіть здається солодким. А коли з'явиться сонце, все починає сяяти і іскритися під його нежаркого променями. Тільки тіні відливають синім. І варто глибока тиша.
Але ось звідкись зверху посиплеться хоровод пухнастих сніжинок - це на верхівку ялинки села сорока і коротко цокоче. Значить, кого-то побачила. Так це ж лисиця! Вийшла на полювання: раптом так заєць попадеться, а немає - підійде і полівка. Рухається дуже акуратно, обережно, принюхується до слідів і запахів. Але надійно рятує зайця біла шубка - завмре, зачаїться в снігу - і пройде мисливиця повз. А якщо раптом відчує, помчить зайка що є духу, петляючи і плутаючи слід - так і відірветься від погоні.
На м'якому снігу чітко проступає низка слідів - тут йшли вовки. Голодно їм взимку. Багато проходять вони в пошуках їжі. Ось і виють ночами на місяць, наганяючи страх на лісових жителів.
Під пухнастою молодий ялиною розкидана лушпиння від шишок. Може, білка вишукувала насіння або прилітала зграя снігурів. Як гарні вони на засніжених гілках - нахохлившись, сидять червоними яблуками або з довгими переливчастими свистами перелітають з гілки на гілку.
Взимку трапляються і хуртовини: захитаються верхівки дерев, засвистить в гілках вітер. Ліс зашумить, і помчать снігові вихори, заносячи заметами все сліди. В такий час все живе намагається сховатися, сховатися. А якщо нажене вітер холоднечу - дуже важко доведеться лісовим мешканцям. У люті морози то й чути тріск - так лопається на морозі кора дерев. Добре тим, хто спить всю зиму в теплій норі.
У пору снігопадів в лісі стає темно. Величезні шапки снігу нависають на верхівках смерек, сосен, нагинають низько до землі тонкі стовбури й гілки. Іноді, що не вистоявши під налиплого вагою, вони ламаються і валяться. Так з'являються в лісі непролазні завали.
У таких глухих місцях влаштовуються на зимівлю ведмеді. Щоб ні звірі, ні люди їх не потривожили. Якщо прокинеться ведмідь раніше терміну - стає дуже небезпечним. Не знаходячи поживи, бродить по лісі злий і голодний. Тоді для нього все живе їжа, може накинутися не тільки на звірів, а й на людей.
Ліс - це середовище проживання тварин. Люди повинні поводитися в лісі як в гостях. Взимку можна погуляти в лісі на лижах, подихати чистим повітрям, порадіти красі. А ще корисно розвісити годівниці, і не забувати підсипати корм, щоб птахам легше було пережити зимову пору.
