Зробити синтаксичний розбір речення : на горі стояло величезне місто

Місто Київ — столиця України. Київ з любов’ю називають і красивим містом, і давнім, і сучасним, і величним. Як відомо, особливо чарівним Київ буває весною, коли буйна зелень уривається у місто. Усі знають Київ як місто квітучих каштанів. Весною на очах у киян наливаються, ростуть та цвітуть трави й квітки. Кияни замиловуються та пишаються своїми парками й бульварами. І хто хоч раз побуває у Києві, той з великою любов’ю згадує про це місто, хоче ще приїхати до нього. Кияни та гості міста полюбляють прогулюватися по головній вулиці столиці — Хрещатику, який після реконструкції викликає захоплення. А як прикрашає столицю могутній Дніпро та мости, перекинуті через нього. У Києві збереглися унікальні історичні пам’ятники архітектури. Це і Софійський собор, і Києво-Печерська лавра, і фрагменти Золотих воріт, і багато ще соборів та церков. Київ є центром науки, освіти, культури та промисловості. В навчальних закладах вчитися дуже престижно. Місто Київ є одним з небагатьох міст України, дефункціонує метро. Я дуже радий, що столицею України є таке славетне місто, котре я дуже люблю. Нехай у віках процвітає наше улюблене місто!

Художник Василь Береговець жив у просторій міській квартирі, але часто сумував за далекою хатою, в якій народився.

Далека батьківська домівка... Нікого не залишилося в тій хаті з їхнього роду. У тій оселі давно живуть чужі люди, які вважають домівку своєю. 

Заметена снігами хата ледь блимала невеличкими вікнами з-під сивих брів. А навесні вона оживала. Коли розтавали сніги, зеленими шпичаками найпершими пробивалися півники. Викидала зелене пагіння ружа, з-під землі п'явся любисток. Весна ніби прагнула прикрасити хатину, щоб людям у ній було веселіше.

 А коли з теплого вирію прилітали ластівки й поселялися в гніздах під стріхою, хата озивалася заливчастим щебетом. Бо ж відколи вона стоїть на цьому пагорбі, стільки над нею співають ластівки.

Змалку Василька обступали білі стіни, на яких висіли вишиті маминими руками рушники. У кутку піч, на печі часто сушилися жито, пшениця, просо. Василько любив спати на теплому зерні, особливо після того, як набігається взимку, катаючись по кризі.

Усе в тому домі здавалося звичним і рідним. На покуті стіл, застелений скатертиною. Над ним фотографії всього роду і намальовані художником картини. У світлиці було тепло й затишно навіть узимку, коли наставали холоди.