Зробити переказ тексту "щасливе життя гнату та насті"

ось текст:
поснідавши, гнат узяв сокиру і подався на двір.

займався пишний січневий ранок. золотий промінь сонця перелинув зі сходу на захід, і вершечки синіх хмар зайнялись червоним полум’ям.

сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі та обгорталось блискучими хмарками, що спалахнули від сонячного проміння, мов солома від вогню.

гнат оглянув хуру дров, що привіз учора з лісу, і заходився рубати їх. стук сокири по сухому дереву далеко котився в рожевому морозному повітрі…

помивши посуду після обіду та поприбиравши в хаті, настя сіла на лаві під вікном вишивати сорочку й закинула на шию червону та чорну заполоч.

біле шитво вкрило її коліна. настя взялась до роботи та ще раз глянула на хату. в хаті було чисто та гарно, як у квітничку. з білих стін дивились гарні боги, заквітчані сухим зіллям, обвішані рушниками. чепурний комин білів, аж сяяв. долівка була гладенька та жовта, як віск. веселий ранішній промінь грав на полив’яних мисках, що стояли в миснику, ушиковані,

як військо.

настя любила свою веселу, теплу хату. в сій маленькій хатині зазнала вона щастя (м. коцюбинський, 171
текст сделать на украинском )

У багатьох українських народних піснях дуб постає як сим­вол незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?

А ось послухайте.

Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!

Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в йо­го чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справля­ли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.

Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з ньо­го хліб.

Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічніс­тю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.

Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили мо­лоденький дубок.

Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи.

Відповідь:У багатьох українських народних піснях дуб постає як сим­вол незламної сили, могутності та непереможного довголіття. Чому?

А ось послухайте.

Дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. Серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!

Ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в йо­го чудодійну силу. Слов’яни вважали дуб священним деревом. Під цими велетнями вони приносили жертви богам, справля­ли релігійні обряди. Предки наші навіть грізного бога Перуна вирізьблювали з дубових колод.

Знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з ньо­го хліб.

Обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічніс­тю, надзвичайною міцністю деревини. Так, славнозвісний Хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на Рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.

Традиційно на відзнаку народження хлопчика садили мо­лоденький дубок.

Шанують дуб і в наші дні. Насаджуються молоді діброви, гаї. Старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи.

Подробнее - на -

Пояснення: