Прийшла весна iз кобзою в руках. Спiвуча i весела. Повiяла вона на дерева i кущi зеленим тихим вiтерцем i заспiвала. Вона спiвала про щастя i радiсть, про духмяний вiтер, трави i квiти. Вона спiвала тисячами струмкiв, щебетом ластiвок, тьохканням солов’їв, куванням зозулi, шелестом дерев i трав, дзижчанням бджiлок.
А небо було блакитне-блакитне. То весна розкидала свої голубi стрiчки над квiтучими садами, лiсами i зеленими полями.
Ось пролетiла ластiвка. Вона трiпоче крилами, як рушниками. Пташка теж радiє чарiвницi.
А весна спiває ще голоснiше i голоснiше. I все ожило i зацвiло яблунево-вишневим цвiтом. Тихо шумiли гаї, весело щебетали пташки, а менi було радiсно i хотiлося спiвати пiсню весни-чарiвницi.
Объяснение:
триста сорок п'ятий, триста сорок п'ятого, триста сорок п'ятому, триста сорок п'ятий, триста сорок п'ятим, на (у) триста сорок п'ятому;
чотириста дев'яносто третій, чотириста дев'яносто третього, чотириста дев'яносто третьому, чотириста дев'яносто третього, чотириста дев'яносто третім, на (у) чотириста дев'яносто третім;
дев'ятсот двадцять перший, дев'ятсот двадцять першого, дев'ятсот двадцять першому, дев'ятсот двадцять першого, дев'ятсот двадцять першим, на (у) дев'ятсот двадцять першим;
п'ятдесят восьмий, п'ятдесят восьмого, п'ятдесят восьмому, п'ятдесят восьмого, п'ятдесят восьмим, на (у) п'ятдесят восьмому;
двадцять другий, двадцять другого, двадцять другому, двадцять другого, двадцять другим, на (у) двадцять другому.
