На літніх канікулах ми тричі їздили на риболовлю з дідусем. Риболовля проходила на ставку. Ми приїжджали туди рано-вранці машиною. Їхати було недалеко, хвилин п'ятнадцять. Червоне сонце ще тільки починало відриватися від горизонту, а ми вже витягали вудки з машини. Вставати з ліжка доводилося дуже рано. Ми навіть не снідали, щоб не втрачати часу.
Приїхавши на ставок, ми відразу розкладалися на березі та закидали вудки. Дідусь вчив мене, що та як робити правильно. Останнім разом на риболовлі я вже все робив сам: насаджував наживку, поправляв волосінь і таке інше.
Коли всі приготування було закінчено, залишалося тільки чекати, коли клюне. Тоді можна було й поснідати бутербродами, що приготувала нам бабуся. Дідусь діставав термос з гарячим чаєм. Я гав за природою на ставці. У цю пору вода була дуже тихою, відразу видно, де хлюпає риба. І навколо теж стояла дивовижна тиша, тільки жаби «тріщали» в очеретах.
Починала клювати риба, ми її підсікали та витягали. Це були карасі, плотвиця, зрідка траплявся окунь, коли ловили на дрібну рибку. Якось ми витягли навіть йоржа, і самі не очікували його зустріти. Дідусь сказав, що йорж любить піщане дно, а у нашому ставку дно кам'янисте. Цю рибу ми віддали бабусі на юшку. Смажити її не годиться, тому що в ній забагато кісток.
Скоро починало припікати сонце, ми з дідусем знімали верхній одяг. Рибу ми ховали у відро та накривали сіткою, щоб до неї не дісталися мухи. Коли ставало жарко, ми вже встигали наловити риби як слід. Коли ми приїжджали додому, першим нас зустрічав кіт Васько! Адже кілька рибок відразу перепадало йому.
Я твердо переконаний, що людина хоч і повинна дослухатися до думок інших, але варто аналізувати отримані поради й приймати рішення, керуючись тільки власним досвідом.
Свої глибокі переконання можу підтвердити такими аргументами: по-перше, у житті люди конкуренти. Погодьтеся: кожному хочеться знайти місце під сонцем, тому, дослухаючись до порад інших, ми не можемо знати про справжні наміри людини: до чи обдурити. По-друге, це наше життя, а отже, і рішення в ньому треба приймати самостійно. Якщо людина схибить, то помилка стане для неї безцінним досвідом та можливістю самовдосконалитися, якщо ж ні, то ще раз переконається, що може досягти всього, дослухаючись до свого серця.
Переконливим доказом мого першого аргументу може слугувати образ Сави з відомого твору Ольги Кобилянської «Земля». Хлопець закохався в циганку, він довіряв їй, керувався «мудрими» порадами дівчини. Це й стало причиною того, що Сава почав красти речі з рідної хати та нести Рахірі; під її впливом хлопець приходить до найстрашнішого: братовбивства. Якби Сава керувався тільки своїми думками та не піддавався її впливу, цього б не сталося.
Для доведення другого аргументу маю ще й приклад із власного життя. Моє навчання в школі закінчується, скоро я складу тести та вступатиму до університету. Це дуже важливий крок, але я вирішив прийняти рішення самостійно, бо, хоч і мало прожив, маю невеликий досвід, але після десятків олімпіад та конкурсів упевнився, що вибір потрібно робити самостійно. Тоді це буде правильне рішення, бо воно твоє.
Отже, людська підтримка та до багато означають у нашому житті, але довіряти варто тільки власному серцю.
