Будова слова,щоб була однакова 10 слів. скажіть

культура. ми часто чуємо та вимовляємо це слово, але не завжди чітко розуміємо його значення. культура включає в себе багато складових. це і поведінка, і ставлення до оточуючих і власна обізнаність…

то чи можна вважати культурною сучасну людину? на мою думку, зовсім не кожен з нас взагалі розуміє значення цього слова. часто доводиться спостерігати за підлітками, які можуть дозволити собі нецензурно висловлюватися,  сміятися та голосно розмовляти у громадському транспорті чи в інших місцях громадського користування. хіба ж можна їх вважати культурними? вони взагалі не виконують найелементарніших норм поведінки. те ж саме можна сказати про тих, хто смітить на вулицях, грубить старшим, не поступається місцем у транспорті… це все, як не дивно, культура. культура поведінки, без якої неможливо стати самодостатньою та цілісною особистістю.

буває й інакше. нібито вихована і культурна людина. з усіма ввічлива, і бабусі місцем поступиться, і з сусідкою привітається, а вдома… вдома родина страждає від поведінки цієї людини. вона може нагрубити, образити близьких ні за що, зіпсувати всім настрій з самого ранку і спокійно йти на навчання чи на роботу. найчастіше так поводяться саме підлітки, але буває, що і дорослі вдома не вважають за потрібне стримуватися. таких людей, звичайно, не назвеш культурними, адже їхня невихованість і безкультурність появляється з найближчими і найдорожчими людьми.

  то яка ж роль культури в житті людини? на мою думку, величезна. можна бути освіченою людиною та багато знати, та якщо ти не будеш вміти спілкуватися, не знатимеш елементарних правил культури поведінки, то навряд чи зможеш чогось досягти. звичайно, зустрічають по одягу, але подальше спілкування можливе лише тоді, коли людина має певні навички, і культура в цьому дуже є.

у більш загальному, широкому значенні слово «культура» означає культурні надбання нашого народу. але, на мою думку, ці значення нероздільні. адже людина, яка не дотримується культури поведінки навряд чи оцінить будь-які культурні надбання. все велике починається з малого, і саме з кожного з нас починається культура нації. а сьогодні ознаки цієї «культури» можна побачити майже скрізь. на скількох історичних пам`ятках, будь це пам`ятники, палаци чи просто будівлі, які належать до національного надбання українців, залишили свої «відбитки» наші сучасники? це і різноманітні написи різного змісту (по типу «тут був вася»), і графічні зображення, яким тут явно не місце…   

Знайша лише це.
Клейноди козацькі — відзнаки та атрибути влади Української козацької старшини XVI-XVIII ст. До козацьких клейнод належали : корогва (прапор), булава, бунчук, пірнач, гербова печатка, литаври, духові труби, значки, палиці, гармати, тощо. Вони зберігалися в січовій Покровській церкві чи у військовій скарбниці, звідки їх виносили перед козацькими радами, походами. За ступенями клейноди поділялися на гетьманські (вручалися спочатку польським королем потім російським царем), полковницькі, сотенні (вручалися гетьманом), кошові (вручалися військовою радою Запорізької Січі), курінні (вручалися курінною радою) і паланкові (вручалися кошовим). Кожен з клейнодів належав певній особі із запорізької старшини. Булава—кошовому атаману, прапор—хоружному, бунчук—кошовому, але тримав його над головою отамана —бунчужний. Військова печатка належала судді, пірнач—полковникові, литаври—усьому війську.
Булавою називалася срібна (зверху позолочена), прикрашена коштовно-стями куля насаджена на металеву чи дерев’яну палицю.
Корогвою називалося шовкове яскраво-червоної, малинової чи інших барв полотнище з різними зображеннями посередині (залежало від кого їх було одержано) — білим польським орлом, або двоголовим російським, а по боках та архангелом Михаїлом та ін. Блакитні сині полотнища із золотими чи жовтими зображеннями хрестів і почасти інших знаків — небесних світил, святих Михаїла, Юрія, та ін. Стали переважати XVII ст. Поєднання цих кольорів на полкових і сотенних знаменах продовжує поширюватись і в XVIII ст. Треба зазначити, що поєднання жовтого й блакитного кольорів бачимо й на багатьох гербах козацької старшини тоді ж. Ще за часів Речі Посполитої уславився звичай, коли клейноди —атрибут влади й гідності— давалися козацькому війську польськими королями; згодом відповідно—російськими царями. Військо запорозьке одержувало військові знамена в 1708, 1736, 1743, 1763 рр.в останніх трьох випадках ці знамена були жовті з білою по периметру.
Бунчук — це проста помальвана палиця, на кінець якої насаджували мідну кулю під яку вставлялося волосся кінського хвоста.
Військову печатку виготовляли зі срібла. На ній був зображений козак у гостроверхій шапці, в жупані, із шаблею і порохівницею та рушницею через ліве плече. На печатці був напис „печать славного войска запорожскаго низового”. Курінні печатки мали зображення левів оленів, місяця, зірок, шабель, луків, тощо.
Пірнач (жезл) невелика булава зі срібною чи залізною кулею, з вертикальними вирізами уздовж неї або з особливими виступами у формі наконечників списів упоперек кулі, часом із шістьма парами над кулею.
Литаврами називаються залізні (срібні) котли з натягнутою на них шкірою і дерев’яними паличками для ударів по шкірі.
Палицями називаються товсті, гладенько обстругані, помальовані палки, оправлені сріблом з тупим залізом на кінці.
Значками називаються прапори куренів сотень.