З раннього дитинства ми чуємо, що треба шанувати хліб, поводитися з ним обережно. І назавжди запам’ятали вислів: «Хліб усьому голова». І пояснювали нам, і багато творів написано про те, як скориночка хліба рятувала життя людей. Бо ж хліб — це справжнє золото. Це саме життя!Ті, хто уважно слухав батьків і замислювався над змістом творів літератури, певно, на все життя узяли за правило дбайливо ставитися до хліба. Та навіть самого байдужого учня не зможуть не зачепити за живе слова вірша, написаного Дмитром Білоусом:У стінах храмів і колиб сіяє нам святково, як сонце, випечений хліб івиплеканеслово.Насправді, хліб — це не просто їжа. Це і «сонце незагасне», що світить людям, і колос золотий, що несе радість і надію, і «сплав чудесний, золотий», і пам’ять про батьківське слово:«Не кидай хліба, він—святий, не кидай слів на вітер!»Автор цього вірша дорівнює хліб до рідної мови. І це насправді так. Адже не можна кидати слів, не замислюючись над тим, чим вони нам озвуться. Так само не можна викидати ані шматочка хліба, бо колись може статися так, що від такого шматочка буде залежати наше життя. Усі ми повинні усвідомити і запам’ятати на все життя, що і мова наша, і хліб є силою нашого народу, його духом, його мудрістю, його скарбом, його святинею
Подробнее:ХЛІБ — ЦЕ НАРОДНА СВЯТИНЯ (за мотивами вірша Д. Білоуса «Хліб і слово») - 5 клас - Українська мова та література - Сочиненияhttp://allcompositions.at.ua/publ/18-1-0-3103#ixzz3E3EpBNxS Under Creative Commons License:Attribution Share Alike
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
