Важко описати що таке щастя взагалі. Це, напевне, той стан душі коли навкруги світ в найяскравіших кольрах і посмішка не зникає з обличча. Я почуваю себе саме так коли я дарую шось гарне близьким і вони тішаться, коли я даю слухати комусь музику або показую фото, яке мені подобається, і людині воно теж справді подобається, коли спрацьовує закон подвійних випадків (бо я в нього вірю), коли немаю ніяких сумнівів, коли в мене купа цікавих ідей, коли я починаю щось дуже сильно хотіти і мрія неодмінно збувається.
Одного разу, раненько вранці я побачила у вікно дві маленькі пташки. Я живу на першому поверсі, тому бачила їх ніби перед собою. Вони бавились на гілочках саду у моєму дворі, де росли чотири високі берези і один красень дуб. З захопленням я гала за перебігом цієї чудернацької гри і невдовзі до них приєдналась ще третя подружка. Я покликала маму і ми вдвох вже насолоджувались побаченим. Мама запропонувала погодувати пташенят, і тому я швидко вдягнувши одну з улюблених спідничок і нову кофтинку, придбану три дні тому вибігла у двір. Почавши годувати пташок ми побачили щось неймовірне, спочатку прилитіли дві сойки, потім голуб з голубкою і трьома маленькими пташенятами, а через деякий час з гілки спустилась зграя пташок, їх важко було полічити... Чи то сім чи вісім сірих горобців і один з них мав підбите крило. Ми звичайно ж до пташці, три дні він жив у нас у квартирі і їв смачні зерна пшениці, а потім ми його відпустили. Тепер кожен ранок для мене починається з годування моїх пташенят.
