Мова - найбільший духовний скарб, у якому виявляє себе творцем ,передає нащадкам свій досвід і мудрість, пер.е.моги і славу, культуру і традиції ,думи і сподіван.н.я. Рідним словом народ збагачує також світову кул.ь.туру. Слово наше — повнокровне життя, невм.и.руще дж.е.рело поступу. З ць..ого невичерпного джерела мовець здобуває не тільки знан.н.я про навкол.и.шній світ, а й морал.ь.ні й ест.е.тичні оцінки та уподобання народу. Українс.ь.кий народ творив свою мову упродовж віків,заносячи до мовної скарбниці добірний н.е.ктар слова, невтомно запалював у слові незгасний вогонь думки і почут..тя ,вічніст.ь. праці і мрії. Колективна пам'ять народу-творця бер..еже слово, а в н.ь.ому - і своє бе.з.смертя. У слові рідної мови захована немовби якась таємнича сила, що в неповторному поєднанні звуків несе чарівну мелодію мови і називає щось зрозуміле всім. І не тільки називає, а й передає найтонші відтінки переживань і мислі. Мова — дивосвіт, духовна планета,на якій живе виплекана людиною незліченна кількість слів.
Я хочу написати про моє товариша Бориса, якого знаю більше десяти років. Ми з ним ходили в одну групу дитячого садка, а тепер вчимося в одному класі.
На перший погляд - звичайний підліток, але ж кожна людина по-своєму особливий. У мого друга світле волосся. Він носить коротку стрижку. Світло-сірі очі Бориса прикрашають високі широкі брови. Погляд його найчастіше серйозний, хоча всі говорять, що йому йде посмішка. У мого однокласника Бориса високий лоб, що свідчить про його розвинених інтелектуальних здібностях. Зростання трохи вище середнього.
Коли я вперше побачив тата мого друг, я зрозумів, що Боря дуже схожий на батька. У нього спортивна статура, він завжди підтягнутий, тому що не перший рік займається спортом.
У школу зазвичай Борис одягає строгий одяг. А за межами школи він віддає перевагу джинсам і спортивний стиль.
