На вихідних я і мої друзі вирішили полетіти до космосу. Ми склали план, зібрали усі свої речі і навіть взяли з собою сувеніри,якщо зустрінемо інопланетян. І ось настав час відлітати. Всі ми дуже нервували,але в той же час я і мої друзі були сповнені емоціями,які не можна передати. Коли ми взлетіли,було дуже гучно,але нам це не заважало насолоджуватися моментом. Ми вже на великій відстані від землі і повернутися назад ми не можемо - це настільки дивовижне видовище. І ось я обертаю голову і бачу... "Марино, прокидайся, - вигукнула мама,- час збиратися до школи". Невже це був просто сон? Засмучена,але водночас повна сил я пішла снідати. Можливо колись я полечу в космос і побачу там справжніх інопланетян.
