У квітні 1847 р. Т. Шевченка, як і інших членів Кирило-Мефодіївського братства, заарештовали. Під час обшуку у нього жандарми знайшли поему “Сон” та інші вірші, що входили до збірки “Три літа”. Поета під конвоєм доставили в Петербур, де його справу вів особисто С. Орлов – шеф жандармського відділу. Саме він доповів Миколі I про Т. Г. Шевченка, що той закликає скинути самодержавний устрій і образив його Величність (“фельдфебель-цар”, “творець зла”, “лютий Нерон”, “безбожний цар”, “правди гонитель жестокий”). Після цього Микола I власноручно написав: “Під самий суворий нагляд з забороною писати й рисувати”.
Т. Шевченка заслали на військову службу в Орській фортеці, в Оренбурзькій області. Ця фортеця була абсолютно неприступною. Вона була обнесена високим валом і глибоким ровом з трьох боків, з четвертого боку – рікою Уралом. Шевченко служив у третій роті, 5-го лінійного батальйону, 23-ї піхотної дивізії під номером 191 рядовим.
