Переносне значення слів – це мовний художній засіб, закладений в його понятті переносити значення найменування з одного предмету на інший, воно несе асоціативні стосунки, тобто ґрунтуються на асоціаціях. Щодо завдання, ми знаємо, що переносне значення слів може бути впроваджене за до метафори, метонімії, синекдохи, які вважаються літературознавчими поняттями, де:
Метафора – це перенесення значення слова на основі подібності внутрішніх чи зовнішніх ознак.
Приклад: Голова колони здалася через пагорба, і Стів припав до оптичного прицілу «Браунінга».
Голова колони - військовий термін, який означає «передня частина» колони. Слово «голова» має переносне значення, яке ґрунтується на асоціації щодо розташування в колоні, подібності голова - перший, вищий, фронтальний.
Треба сказати про уособлення як вид метафори, тому що приведені слова для утворення мовних засобів мають його прямі ознаки, тому що уособлення – це перенесення особливостей поведінки людини на живу та неживу природу
Приклад: 1) Небо плаче дощем, а я плачу про нього, Схожу з глузду день за днем, В моїй душі один лише він.
Небо плаче – ми розуміємо, що небо не може плакати, тобто перенесення значення гається в схожесті проявів: л’є дощ – небо плаче
2) Вітер, вітер ... Грає, співає, Спритно листя з дерев зриває, На прогулянку з собою кличе, Що в душі у мене - він не знає.
Вітер грає, співає – як і в попередньому прикладі, вітер не може співати та грати, в цьому прикладі ми бачимо асоціативне перенесення вітер дме, віє - вітер грає, співає
Метонімія – це перенесення значення за суміжністю на основі просторового, логічного, тимчасового зв'язку або на основі виникаючих асоціацій.
Приклад:
1) Божевільні вчинки засліплюють, народжуються з сліпоти і небачення зовнішніх обставин.
Вчинки засліплюють – в цьому прикладі мається на увазі, що вчинки мають пряме значення чемних результатів, в слові засліпили переноситься значення «вражають», тобто перенесення значення ґрунтується на суміжності дії та результату дії (вчинки мають результат небачення зовнішніх обставин)
2) Місто святкує День повного звільнення від фашистської блокади.
Місто святкує – ми розуміємо, що місто не може святкувати, бо це неживий предмет. Слово «місто» передає перенос значення з населеного пункту на його мешканців (мешканці святкують)
Синекдоха – це перенесення значення за суміжністю на основі відношення частини до цілого. В завданні не має прикладу синекдохи. На всяк випадок можна привести такий приклад: Це був кращий голос країни.
ответ:Кожна людина є цінною та неповторною. Усі ми різні, але прагнення стати гідною людиною має стати нашою спільною рисою. Недарма кожен з батьків намагається зробити усе можливе, щоб їхня дитина виросла гідною людиною. Але як це – бути гідним? Що таке гідність?
Протягом життя ми всі робимо вчинки та приймаємо рішення. Деякі з них є правильними, деякі призводять до помилок. Таким чином ми вчимося та розвиваємося. Є також певні орієнтири, на яки ми маємо рівнятися – морально-етичні принципи, затверджені суспільством.
Гідність – це вміння тримати себе та свої думки чистими, що допомагає вчинити правильно, навіть якщо для цього доведеться боротися з особистими емоціями та переступати через свої слабкості. Гідність – це внутрішнє відчуття благородства та відчуття власної відповідальності за своє життя та життя близьких. Гідна людина має чисті думки, адже саме від цього залежать її вчинки. Чесніть, благородство, порядність, співчуття до навколишніх та доброзичливість допомагають людині стати гідною.
Наше життя є складним. В ньому зустрічається усе: радість і горе, нагороди та випробування. Ми стикаємося з підлістю, зрадою, ненавистю та болем. Це також невід’ємні частини нашого життя, але тільки від нас залежить: чи гідно ми витримаємо ці складні життєві іспити та вийдемо з труднощів переможцем, зберігши людяність,чи зламаємося та втратимо єдине, що нам по суті належить – свою гідність.
Сьогодні, коли в сучасному світі досить важко знайти правильний шлях, адже моральні цінності та еталони правильної поведінки у суспільстві докорінно зламані, а людське життя не важить нічого, сьогодні, як ніколи, гостро постає проблема пошуку та відродження насамперед у самому собі цих вічних рис, що врешті решт і роблять людину гідною тобто справжньою Людиною.
