легенда про цвіт папороті покладена в основу оповідання «Вечір проти Івана Купала». В одному хуторі з’явився химерний чоловік, «бісівська людина» на ім’я Басаврюк, що є уособленням нечистої сили, диявола, який спокушає людей, зводить з розуму. Дарував він людям коштовні подарунки, а на наступну ніч із людиною відбувалися страшні речі, однак позбутися тих подарунків не так легко було: кинеш у воду — пливе бісівська каблучка або намисто по воді — і до тебе ж у руки. У тому ж хуторі жив Петро Безродний, бідний робітник, що мав «усього-на-всього одну сіреньку свитку». Він покохав красуню Підорку, дочку свого заможного хазяїна. Звичайно ж, старий Корж, батько Підорки, розлютився, побачивши, що його дочка цілується з Петром, який не має нічого за душею. Дізнавшись про те, що до Підорки сватається інший заможний пихатий лях, безнадійно закоханий парубок намагається втопити своє горе в чарчині. Не маючи вже жодної надії повернути свою кохану Підорку, Петро зустрічає в шинку Басаврюка й укладає з ним угоду, фактично угоду з самим дияволом. Парубок має піти в ніч на Івана Купала на Ведмежу балку й зірвати цвіт папороті попри всі страхіття, що йому ввижатимуться. Однак Петро й не здогадувався, що виконавши таке завдання, Нін повинен піти ще далі — пролити людську кров, кров невинної дитини — Івася — меншого брата коханої.
Спочатку людське єство Петра запротестувало, він замахнувся ножем на відьму, але Басаврюк іззаду загримів: що, мовляв, обіцяв виконати? А відьма тупнула ногою — і Петро побачив у розверзнутій землі коштовності. Тоді очі в хлопця загорілися, розум йому ніби затуманився, і він убив Івася. А наступного дня прокинувся, не пам’ятаючи нічого, але з мішками, повними багатства. Проте скарби, здобуті нечесно, за до диявола, як відомо, щастя не приносять. Так і сталося: як навіжений, Петро намагався весь час щось пригадати, але не міг. Змарніла його кохана Підорка, силуючись до чоловікові, вилікувати його, врятувати затьмарений розум. Аж коли Петро побачив стару відьму, то все пригадав, дико засміявся, кинув у неї сокиру, а на місці відьми з’явився привид Івася. Жахливі речі коїлися в зачиненій хаті, а замість Петруся й грошей люди знайшли купку попелу й черепки. Такою є плата за багатство, отримане ціною невинної крові.
Персонажі оповідання змальовані у фольклорних традиціях із використанням епітетів, порівнянь; пейзажі ніби доповнюють фантастичний світ, у якому діє нечиста сила. У народному стилі зображено відьму, усі чарівні перетворення й дива. І хоча твір написаний російською мовою, М. Гоголь майстерно передав саме український колорит, цілком виправдано вводячи до тексту українські слова, приказки («свитка, монисто», «бреше, сучий москаль», «Що то вже, як у кого чорт-ма клепки в голові!»)
Художньо переосмислюючи народну легенду, М. Гоголь створив цілком оригінальний мистецький твір, який із цікавістю читають уже багато поколінь, переймаються трагічною долею героїв, зачаровуються чудовою мовою розповіді, шукають відповіді на вічне питання — як протистояти диявольській спокусі, що у всі віки переслідує людей.
1) А) Цигани
2) Б) Розповіді діда
3) А) Звідки він бере мужність і сили.
4). В) за боягузтво, невміння та небажання захищати рідну землю;
5). Б) наявність оповідача, розповідь ведеться від першої особи;
6) А) той збирався до міліції заявляти на Славка за поранення;
7) 1)Віра у свій талант - Славко Беркута
2. Протистояння брехні і правди-Юлько Ващук.
3).Відсутність повноцінного спілкування з дорослими-Лілі Теслюк.
4)Самотність дитини-Стефко Вус.
8)Цинани забрали Остапа до себе, лікували його різними травами та годували.
9)Остап і Соломія заради волі заплатили велику ціну. Соломія відрізала свої розкішні кози, які на той момент дуже цінилися в дівчат. Остап покинув свого діда, щоб відчути як це бути вільним.
Вони не здавалися, йшли до своєї мети. Проблеми, які траплялися на їхньому шляху вони їх долали не здавающись. Вірили в себе.
Соломія трималася до останнього, побачивши, що плавні горлть вона не впала духом і почала шукати Остапа. Остап не втрачав надії і бризкав воду, щоб вовк відступив від нього.
Соломія так і не відчула, як бути вільним, гинучи в голодних водах.
10)Образ Колодуба і дідів схожий. Він також вірив в перемогу. Діди були Відважними і сильними, цього вони вчили і Колодуба. Діди навчили його вірити свою перемогу і нікол не здаватися.
11)У центрі повісті Коцюбинського - двоє закоханих: молодий парубок Остап і заміжня жінка. Соломія дуже засмучена звісткою про намір її коханого тікати із села аж за Дунай і тому вона тікає разом із Остапом. То як же треба кохати, щоб покинути рідний дім, хоч і не дуже радісне, але все-таки, більш-менш, спокійне життя, і піти за Остапом, єдиним і дорогим! Піти в невідомість, неймовірні труднощі доріг і небезпек. Піти світ за очі, аби тільки бути разом зі своїм коханим. Соломія — справжня героїня. Вона не розгублюється ні в яких ситуаціях. Спритна, вміла й рішуча скрізь. Вона перев'язує рану Остапа, ховає його в плавнях. Мужність не покидає її навіть тоді, коли вона розуміє, що заблукала.
І заради свого коханого вона помирає. Помирає у голодених водах Дунаю. Але і в останніх хвилинах свого життя вона бриться, каже собі, що на березі гарно там сонечко, трава.
