І знову осінь. Останні пожовклі лимточки опадають на землю. Легкий, та вже холодний вітерець колихає безлисті дерева. Десь у небі чується тужливе прощання журавлів з рідною землею. У саду під яблунею лежать перестиглі яблука, про які усі забули. Уздовж стежини стелиться уже пожовкла трава. Легкий накрапає дощик з темного від хмар неба. У калюжах відзеркалюється чаруюча осіння краса. Усе довкола готується до зимового сну. Білка-пустунка поспіхом збирає останні горіх. Її шерсть уже має сіруватиу віттінок. Повітр'я уже наповнене осіньою прохолодою. Природа готується до приходу зими.
