Відповідь:
можливо не всі, але мій варіант
Зорові образи: «вишневу свою Україну», «очі її ніжно-карі...», «Вона у зірках, і у вербах вона», «у квітці, в пташині, в кривеньких тинах», «в дитячій усмішці, в дівочих очах», «і у хвилях Дніпра, у хмарах отих пурпурових», «огні канонад», «женуть чужинців в зелених мундирах», «Як небо її голубе»,
Слухові образи «мову її солов'їну», «і в стягів багряному шумі», «і в кожному серця ударі», «у зойках гудків», «коли гудуть батареї»,
Словесні образи «в годину щасливу і в радості мить», «у годину негоди», «Без неї — ніщо ми, як порох і дим», «Як та купина, що горить — не згора…», «в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь до весен і світлих, і щирих»,
Пояснення:
Объяснение:
Духовний шлях Тараса Шевченка є класичним прикладом нелегкого шляху православного християнина, який шукає в умовах соціальної несправедливості Правду Божу та волю до існування, взірцем пошуку духовного шляху всебічного пізнання людського буття та прагнення народу до самобутності. З одного боку, життя Шевченка визначене його пристрасним, безкомпромісним, суперечливим характером, сповненим «непорушної хохлацької впертості»З другого боку, життєвий шлях поета став школою вчителя моралі, вчителя життя та національної самосвідомості.
І це не випадково, бо лише через подолання людського страждання, суперечностей життя, надивившись на «похмуру декорацію та бездушних, грубих лицедіїв» та її «мерзенних уславлювачів», як писав Шевченко, — можна наблизитися до Істини.
Літературна спадщина Шевченка в сучасній науці досить ґрунтовно вивчається світськими дослідниками. Питання ж релігійної етики, соціальної думки, підняті мислителем, все ще вимагають серйозного богословського дослідження та певного церковного осмислення. Питання про місце соціальної етики в літературній спадщині Шевченка стоїть сьогодні досить гостро не лише у філософії, а й у політичній теології. Цим стурбовані не лише професійні філологи, літературознавці, педагоги, а й взагалі всі, хто цікавиться спадком українського генія.
Шевченко, порушуючи численні проблеми соціального устрою суспільства, вказує на велич Бога у світобудові, на місце людини в світі, Батьківщини в долі особистості, формуючи цим певні засади етичної самосвідомості людської особистості.
