Відповідь:
Думаю, що не супер-пупер, але..
Тугаре, не можу сказати тобі ні «шановний», ні «славний», ні «великий» - про що, напевне, ти мріяв не один день свого нікчемного життя. Не можу тобі цього сказати, бо це була б неправда. Не хочу бажати тобі ні здоров’я, ні доброго дня, та й вітатися з тобою вік би не воліла. Але пишу тобі цього листа, щоб сказати ті слова, які ти не дозволив сказати Митькові Вояку, навіки закривши йому вуста.
Тугаре Вовку, ти - зрадник. Ти зрадив свій народ, свою землю. Жадібність і пиха засліпила тобі очі, знищила твою душу. Навіть сльози твоєї єдиної і улюбленої дочки Мирослави не змогли розтопити ту кригу, яка скувала твоє серце в погоні за владою і багатством. Ти міг би бути славним воїном, захисником, господарем, але ти чомусь обрав інший шлях у житті.
Сподіваюся, що в останню мить ти це зрозумів і хоч якось спробував спокутувати свою провину, врятувавши Максима Беркута від смерті.
Пояснення:
Відповідь :
На мою думку, повість О. Гавроша про Івана Силу навчає нас стійко зносити випробування долі та залишатися людяними. Іван Сила мав нелегке життя. Ставши всесвітньовідомою особистістю, він не втратив людяності. Він залишився таким самим милосердним, яким ми бачили його на початку твору. Завдяки силі духу, мужності, хоробрості, Іван досяг успіху у житті. Проте він не забував про друзів, про рідних. А на піку успіху це має неабияке значення. Твір О. Гавроша вчить нас поважати все живе, бути внутрішньо стійкими та мужніми.
