Став багатий колись пан Короля благати, Щоб король йому зволив Воєводство дати. А король йому й сказав: «Відгадай три штуки, Відгадаєш — тоді на! А як ні — на муки! Перша штука: скільки зір В небі серед літа? Друга штука: покажи Середину світу! Третя штука: угадай, Що думати буду? І от тобі цілий рік Для того розсуду!» Відійшов біагач назад Та так йому нудно! Не вгадати — так біда, А вгадати — трудно! Сидить, плаче, неборак; Козак проїжджає... «Чого плачете ви так?» — Багача питає. Той і каже, так і так!.. «Не журіться, діду! Коли так, то я за вас На відвіт поїду!» І палицю в руки взяв, В кожух одягнувся, Чорні вуса підбілив, В чоботи узувся. І чимдуж до короля... Король поглядає, «А що, пане, скілько зір?» З міною питає. А той поли ті підняв, Чи як довелося: — Стілько,— каже,— в небі зір, Скілько тут волосся. Задумався сам король Від сего відвіту. «Ану,— каже,— покажи Середину світу!» А той палицю підняв, Може, з піваршина, Та в підлогу нею гуп: — Отут середина! Почухався наш король, Ще раз поглядає. «Що ж я думаю тепер?» — Козака питає. — Думаєте, що я пан! «Або що за річі?» — То ті річі, що не пан, А козак із Січі! Здивувався наш король, Подарував тому, А козака відіслав В золоті додому!
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
